- Статті та публікації
- 1.4k
Професійна кінологія та хендлінг
Як вважаєте, від чого найбільше залежить успіх собаки в рингу?
Хтось на перше місце ставить вроджену анатомію, інші акцентують увагу на роботі хендлера.
І вкрай рідко розмова починається про настрій собаки, його впевненість у собі, тому цікавість та задоволення від рингів – те, що повинно бути нашим головним і першочерговим завданням.
Пропоную поговорити про головну умову, без якої ні гарна анатомія, ні рівень хендлера не зможуть забезпечити бажаний результат у рингу.
Мова піде про широку соціалізацію – обов’язкову базу, на якій будуються і перемоги на виставках, і щоденне повноцінне життя улюбленця.
Первинна адаптація
Лише високосоціальний, правильно вихований, впевнений в собі пес продемонструє найкращі сторони своєї анатомії, не зважаючи на місце чи оточення.
І навпаки: анатомічно досконалий собака на виставках чи в інших незвичних для нього ситуаціях здатний перетворитися на зігнуту в дугу, перелякану «креветку», що уникає спілкування, та навіть готовий перейти до агресивного самозахисту.
Соціалізацією називають процес опанування та засвоєння індивідом соціальних норм, формування зразків правильної поведінки, необхідних для успішного функціонування в певному суспільстві.
Це слово у всіх на слуху, хоча справжній зміст, закони закладення реакцій та конкретні його цілі мало хто усвідомлює.
Всебічний розвиток цуценяти починається через кілька днів після народження. Перші три місяці життя собаки – основний та надважливий період первинної соціалізації, коли заводчик формує його основний майбутній світогляд. Без цілеспрямованих всебічних тренінгів неможливо створити стійкий позитивний досвід, що на довгі роки стане «звичною життєвою нормою» для собаки.
Правильна та широка первинна соціалізація – надійний фундамент, що допоможе нашим улюбленцям легко і швидко пристосовуватись до життєвих змін та адекватно реагувати на різні соціальні виклики. Відсутність її породжує великий набір страхів, фобій, конфліктних ситуацій та проблемних дій в майбутньому. І брак первинної соціалізації вже неможливо компенсувати повністю – лише доповнити якісь частини та частково компенсувати інші.
В свою чергу, первинна соціалізація поділяється на два етапи: проста соціальна адаптація та глибший процес – інтеріоризація.
Проста соціальна адаптація відповідає лише за пристосування індивідуума до певних життєвих умов. Собака вчиться існувати у вузьких рамках навколишнього середовища, не маючи змоги обрати інші варіанти.
Наприклад: звірі в міських парках мають чудову адаптацію, але їх не можна назвати повноцінно соціальними тваринами.
Наступний крок розвитку особистості – успішна інтеріоризація, що змінює світогляд самої особистості через власні внутрішні процеси прийняття норм та правил і дає можливість собаці комфортно і повноцінно стати частиною соціального устрою без бажань його уникати.
Необхідно також згадати про мезофактори, що впливають на результат соціалізації. Мова йде про особливості середовища, де виховується цуценя: густонаселені міста, спокійні села чи ізольовані хутори.
Мезофактори бувають настільки різноманітними та протилежними за своїми умовами, що здатні формувати в кінцевому результаті полярну соціальну поведінку. Тому в роботі заводчика потрібно врахувати особливості кожного, бо норми спілкування в маленьких поселеннях суттєво відрізняються від моделей поведінки в мегаполісах. Не замислюючись над цими нюансами, ми втрачаємо велику частину можливостей, що дає нам лише ранній розвиток цуценяти.
Розширений досвід
Лише після успішної правильної первинної соціалізації стає доступна вторинна база, на якій формується особистість зі спеціальними життєвими завданнями. Іншими словами: все необхідне для досягнення «професійних» цілей, які ставляться власником перед собакою.
Це вже продумана робота, яка має чітку мету – навчити собаку ігнорувати великий спектр психологічних навантажень, потенційних конфліктів, складних життєвих умов.
Якщо пес живе лише в замкнутому просторі приватної території – проста первинна соціалізація може задовольнити його потреби.
Якщо ж собаку утримують у місті – для повноцінного комфортного життя виникає потреба в розширеній соціалізації.
Та коли собаку готують для шоу-кар’єри чи для інших видів «професійної» діяльності – він повинен не тільки успішно пройти всі етапи звичайної та спеціалізованої вторинної соціалізації, але й постійними тренінгами підтримувати свої навички.
Лише це дасть можливість собаці почувати себе вільно та комфортно при тісному спілкуванні з чужими людьми, легко подорожувати та змінювати місця проживання, максимально ігнорувати нав’язані конфлікти, не стресувати від різких гучних звуків, не реагувати на незвичну поведінку інших собак і людей та якнайкраще демонструвати себе в психологічно складних умовах шоу-рингів.
Виставкова кар’єра
Отже, починати виставкову кар’єру собаки потрібно змалечку, ще в домі заводчика, де сформуються основні навички та стереотипи поведінки.
А правильне виховання цуценяти з 3 до 8–9 місяців закріпить результат та збудує надійний фундамент на все життя.
Якщо така можливість втрачена чи гірше того – виховання в цей період було неправильним - власникам залишиться лише довготривала корекція поведінки під керівництвом професійних кінологів чи зоопсихологів.
Один з показників якісної соціалізації собаки – його вміння внутрішньо ігнорувати певні життєві ситуації, а не просто маскувати та терпіти свої відчуття через отриману команду.
Може виникнути питання: «Яка різниця між тим, що собака стоїть, спокійно ігноруючи негативні процеси рингу, і тим, що терпить, завмираючи за командою чи через фізичний примус?».
На поверхневий погляд, суттєвих відмінностей немає. Але лише для тих, хто не розуміє та не прогнозує наслідків двох різних станів.
Справжнє ігнорування конфліктної ситуації знімає надлишкове навантаження на психіку собаки, допомагає пережити нав’язливий контакт зі сторони чужаків, не реагувати на емоційне або навіть агресивне оточення, часту зміну місця та умов проживання й інші малоприємні життєві «сюрпризи».
Якщо ж собаку навчили лише коритись командам, нерухомо терпіти дотики людей у стані завмирання та маскувати свої справжні відчуття – рано чи пізно його терпіння закінчиться, і психологічне перевантаження проявиться важкими негативними наслідками.
Тоді тварина виллє прихований та блокований командою страх в активну спробу спротиву чи агресивний самозахист.
Переадресована агресія – також один з проявів «розрядки» від психологічних перевантажень та тиску, на які собака не може відповісти прямо.
На відміну від терпіння та завмирання, справжнє ігнорування не вимагає особливих внутрішніх зусиль, тому має майже безмежний ресурс і дає можливість собаці легко виконувати поставлені завдання навіть у важких соціальних умовах.
Оскільки зовнішній вигляд собаки прямо залежить від його психологічного стану – постава вух та хвоста, довжина шиї, верхня та нижня лінії, постава та кути кінцівок, рухи та багато іншого легко змінюються за різних внутрішніх відчуттів собаки.
«Куражну» собаку ви помітите завжди: спокійний впевнений погляд, гордо піднята голова; центр ваги та грудна клітина спрямовані вперед; широко поставлені лапи; чіткі та збалансовані рухи. Пес уважний та сконцентрований, здатний швидко переключатися зі стану спокою до активної дії, та навпаки.
Страх, підкорення, перенапруження, стрес, втома візуально помітні за ознаками: притиснуті вуха; важке дихання та підвищена слинотеча; втягування шиї та спроби опустити якнайнижче голову; «м’які» зап’ястки; «провалена» чи дугоподібна спина; випрямляння кутів задніх лап; опущений хвіст; підтягнений живіт; зміщений назад центр ваги і ще цілий ряд «недоліків», що спотворюють реальну картину.
Психологічне перенавантаження такий же негативний вплив має і на рухи собаки, та є однією з основних причин появи інохіді, «крабу», невпевненого поштовху задніх кінцівок (?), заблокованої спини, низько опущеної під час руху голови тощо.
Тому якісна соціалізація та внутрішній психологічний настрій є важливою невід’ємною частиною презентації собаки на виставці.
Як визначити внутрішній стан вихованця?
Кілька ознак, що допомагають визначити внутрішній стан собаки:
- піднімає передню лапу, позіхає чи навіть облизується – сигнали того, що пес психологічно перенапружений;
- собака взагалі перестає рухатися; м’язи морди та шиї «кам’яніють»; завмирає хвіст; дихання стає поверхневим – це свідчить про сильний стрес або про готовність до нападу;
- собака не лягає на бік з розслаблено витягнутими ногами, сильно слиниться і п’є багато води – це також ознака довготривалого стресу та перенапруження;
- дрібно тремтять задні лапи чи все тіло – так проявляється адреналінове перенавантаження організму та нездатність мозку стабілізувати гормональний фон.
Треба мати на увазі, що саме водою вимивається надлишок адреналіну, тому обмеження доступу до води може дорого коштувати здоров’ю вашого собаки;
- млявість та відмова працювати в рингу або настирлива потреба в тісному фізичному контакті – один із сигналів страху та психологічної втоми;
- емоційно перезбуджений собака робить багато зайвих рухів у рингу; не здатний зупинитися, переключитися з одного завдання на інше; скаче, кидається в різні боки; важко концентрується; хаотично міняє положення; перенапружує м’язи та часто випрямляє кути задніх лап. Інколи цей стан плутають з «куражем» та гарним настроєм. Хоча так проявляються стани афекту, істеричності та перезбудження.
ххх
Якщо ми ставимо перед собакою високу мету «шоу-кар’єри» – необхідно забезпечити його правильне гармонійне виховання та широке навчання з перших днів.
Зовсім не важкі, доступні кожному власнику тренінги, не довгі по часу, але щоденні, забезпечать вашому собаці гарні результати в різних життєвих напрямках. Більше того, ви отримаєте надзвичайно цінний подарунок для себе та улюбленця – багато років спільного, спокійного та комфортного проживання серед спільноти людей.
-----------------------------------
Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ
З циклу «Серце на двох».
Частина 4. Відповідальність заводчика.
Розділ: Тренінги ранньої сьоціалізації.
Рання соціалізація цуценяти поділяється на вісім напрямків: фізичний, тактильний, звуковий, психологічний, смаковий, зоровий, соціальний та розвиток нюху.
Кожен із них має спеціальні завдання та особливості правильного формування. Деякі зовсім прості, інші потребують глибших знань та пояснень. Навчальні схеми не займають багато часу, але приносять неймовірні результати.
Пропоную торкнутися теми, про яку небагато інформації, а соціальна потреба – велика.
Вестибулярні тренінги – як частина фізичного розвитку цуценяти
Розділяючи особливості життя людей, собаки змушені разом з нами користуватися різними видами транспорту. Дехто швидко та добре адаптується. Але є багато собак, для яких поїздки в машині – неприємність, стрес та погане самопочуття, а для їх власників – хвилювання та проблеми на довгі роки.
Завдання вестибулярної сенсорної системи – інформувати ЦНС про активний та пасивний рух тіла і голови, щоб забезпечувати утримання рівноваги.
В нормальних умовах просторова орієнтація забезпечується спільною діяльністю двох систем: зорової та вестибулярної.
Але через видові особливості людина та собака мають фізіологічні відмінності, що відображаються при обробці інформації цих аналізаторів.
Псові – вид, що створений жити лише на землі, і нестійка, рухома поверхня під лапами – це сигнал небезпеки. Еволюційно люди в цьому питанні лояльніші, бо здатні не лише лазити, а й проводити довший час на нестійких та відносно рухомих поверхнях – деревах.
Тому наш мозок не сприймає неспівпадіння зорової та вестибулярної інформації настільки ж критично, як нервова система собаки. Людині набагато легше призвичаїтись до польотів та поїздок різними видами транспорту, ніж нашим улюбленцям.
В руках заводчика є цінний інструмент впливу раннього глибокого формування реакцій на подразнення вестибулярного аналізатора – спеціальні вправи та тренінги, які адаптують природні особливості псових до потреб життя поруч з людиною.
Якщо пропустити цей момент та втратити час, власники спостерігатимуть сильні стресові явища у собак під час поїздок у машині: надмірне хвилювання, слинотечу, нудоту, тремор, виття, неспокійну поведінку та навіть важкі афективні стани.
Цьому легко запобігти, тому пропоную вам кілька тренінгів із загальної схеми розвитку високосоціального собаки.
Вправи можна починати з п’ятого дня від народження цуценяти.
- Тренінг «вільне падіння»
Обережно, але надійно, зафіксуйте цуценя вздовж тіла долонями, переконавшись, що голова собаки також надійно фіксована і під час тренінгу не буде рухатись окремо від тіла цуценяти. Якщо цуценя завелике для ваших долонь, розмістіть його так, щоб голова та груди лежали на одній руці, все інше – на другій.
Підніміть цуценя на рівень грудей людини і потім швидко опустіть вниз – до рівня колін, імітуючи вільне падіння. Рух вгору робіть плавніше.
Увага! Ні в якому разі не можна підкидати цуценя!
Час одного підходу: до 3 с;
Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;
Перерва між підходами: 10–15 с;
Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.
- Тренінг «колисання»
Долонями надійно зафіксуйте цуценя вздовж тіла, переконавшись, що голова цуценяти також добре зафіксована. Якщо цуценя вже завелике для ваших долонь, розмістіть його так, щоб голова та груди лежали на одній долоні, все інше – на другій.
Робіть колисальні рухи із боку в бік – з різними амплітудами та частотою. Якщо вага цуценяти дозволяє – витягніть руки перед собою, якщо ні – тримайте ближче до грудей, але не притискайте цуценя до свого корпусу повністю, бо ваше тіло буде компенсувати частину корисного навантаження.
Час одного підходу: до 3 с;
Кількість підходів за один тренінг: до 5–8 разів;
Перерва між підходами: 15 с;
Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.
- Тренінг «поїздка в машині»
Покладіть цуценя на середину великого рушника. Складіть рушник, візьміть за краї і обережно почніть робити коливальні рухи вперед-назад, вгору-вниз – з невеликою амплітудою, імітуючи рух автомобіля.
Увага! Розумно підійдіть до цього завдання, контролюйте свої дії. Ми не готуємо цуценя до польотів у космос.
Починаючи з 30 дня життя цуценяти, час від часу возіть його в машині. Достатньо двічі-тричі на тиждень по 10–20 хвилин поїздки, щоб у собаки закріпились необхідні корисні навички на все життя.
Час одного підходу: до 5–7 с;
Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;
Перерва між підходами: 15 с;
Кількість тренінгів за день: 1 раз.
- Тренінг «вібрація»
Покладіть цуценя на книжку або дощечку та руками імітуйте дрібну вібрацію предмета.
Старших за віком цуценят під час тренінгу варто заохочувати смаколиками.
Колись у таких тренінгах мені допомагала стара пральна машина. Тепер потрібно імітувати ситуації самостійно.
Час одного підходу: до 5–7 с;
Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;
Перерва між підходами: 15 с;
Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.
-----------------------------------
Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ
З циклу “Серце на двох !”
Частина 3. Хендлінг.
Розділ: Основні помилки в тренінгах та відпрацюванні команд для шоу собак.
"ХЕПІ ЛЕГСИ" - РЕАЛЬНІСТЬ ТА МІФИ
Напевно мало знайдеться кінологів, які б не чули про «Хепі Легси»*.
Цей пристрій широко рекламують в соціальних мережах, масово використовують в хендлінг-залах, продають заводчикам, рекомендують пересічним власникам. Ціла індустрія на пострадянському просторі пропонує «швидкий і легкий спосіб навчити Вашу собаку чудово та абсолютно нерухомо стояти в стійці».
Мені зрозуміло, коли прості господарі собак чи хендлери початківці, не маючи доступу до більш глибоких знань по психології та анатомії собак, приходять в тренінг-зали і використовують такий “тренінг”.
Але я ніяк не можу виправдати досвідчених кінологів та тренери, які заслужено вважаються професіоналами, і не лише допускають їх використання в своїй роботі, але й активно пропагують на тренінгах та семінарах?
До написання цієї статті мене підштовхнув лист, що отримала деякий час тому.
Короткий зміст: молода італійська левретка, яку поставили на «хепі легси», природно злякалась, і невдало зіскочила на підлогу. Враховуючи те, що тренер хендліг залу, додумався поставити «хепі легси» на столик, собака зламала собі передню лапу.
В результаті, навіть після двох місяців фізичної реабілітації, собака боїться столів та всіх видів підвищень. Сильно стресує, до втрати апетиту на довгий час. А тренер стверджує, що це винна собака, бо має вроджені проблеми з психікою…
Цей трагічний випадок, нажаль не перший за декілька останніх років, але став останньою краплею, що спонукала мене детально зупинитись на питанні “хепі легсів”.
Розділ буде містити деякі технічні, психологічні та анатомічні поняття, але, надіюсь, і прості власники собак зможуть зробити для себе правильні висновки з поданої інформації. А тим, кого цікавить глибоке розуміння психофізіології - рекомендую почитати про "реакцію на зоровий обрив".
Звичайно, по статистиці знайдеться одна собака з тисячі, і один тренер з сотень, які будуть виключенням для цієї глави. Але поки, за свій 20-ти літній досвід я ще таких не зустрічала.
Особисто для мене, інформація про використання чи ні “хепі легсів” для зайнять - це своєрідний маркер, по якому формується відношення до рівня та знань кінолога.
Почну з базових знань анатомії, без якої хендлінг просто немає змісту, і перетворюється з дійсно професійного зайняття на просту “мильну бульбашку”.
Красива стійка собаки – природна і куражна, цілеспрямована та концентрована, впевнена, відкрито -розслаблена та, водночас, зацікавлено - підтягнута, в першу чергу формується двома складовими : психологічним та фізичним станом.
Навіть при ідеальній анатомічній будові, собака не покаже себе на максимумі, якщо має не вірні психологічні установки.
Всі ми знаємо, як красиво вміють завмирати наші собаки, коли бачать щось вкрай цікаве чи важливе для себе: кота, для прикладу, улюбленого господаря, чи іншу собаку. А от в породних рингах картинка вкрай рідко буває такою ефектною.
Це чудовий приклад замислитись : якщо в одному проміжку часу собака може бути надзвичайно красивою, а в іншому – ні, тоді це проблема не в ній, а в людях та обставинах, що її оточують. Хоча, зараз мова про інше…
Повертаюсь до стійки.
Собаки – не лише жорсткий каркас з кісток, а пластичне живе сотворіння, де роль в поставі та силуеті відіграють м’язи і зв’язки.
Тому довжини шиї, лінії та силуети тіла, кути кінцівок та інші візуальні обриси – поняття дуже відносне і «гнучке» у всіх розуміннях цього слова.
Перше, та найважливіше, що формує зовнішній вигляд собаки – центр її ваги, який також не є стабільним, а рухається вперед -назад, правіше - лівіше, вверх-вниз, в залежності від життєвих ситуацій, думок, бажань та потреб тварини.
Зовнішні фактори можуть стати стимулом до зміни вісі центру ваги, але керуються і направляються ці зміни саме внутрішніми процесами – психологічно, в голові собаки.
Як приклади: бажання руху чи різкої зупинки; зацікавленість чи навпаки – страх; втома чи надмірна активність; та інші психологічні стани суттєво переміщають важливу точку відліку, яка і змоделює осанку собаки.
Передбачаю Ваше запитання: До чого тут «хепі легси»? І чому працюють саме в «мінус» для собаки?
На перший погляд, для звичайного спостерігача, здається, що результат можна отримати майже миттєво : собака стоїть і не рухається, деколи навіть не дихає лишній раз, така нібито дуже слухняна та сконцентрована.
Та насправді, цей видимий, швидкий та легкий результат – лише оманлива красива обгортка для тих, хто не розуміє внутрішніх процесів.
Щоб зрозуміти призначення "хепілегсів" , варто почати з питання : звідки і для чого вони виникли?
Насправді цей пристрій був створений людьми, чудовими професіоналами, що добре розуміли психологію собаки і людини, і усвідомлювали, які наслідки і реакції будуть закріплені, якщо включити в тварини акрофобію - страх висоти в поєднанні з психологічним ефектом "зорового обриву".
Прототип "хепілегсів" застосовувався більше сотні років тому, як на тваринах, так і в експериментах з людьми.
Його призначення - тестування психічних реакцій на сильні стресові стани.
І спочатку використовували їх вчені. Пізніше ідею взяли воєнні, як один із тренінгів солдатів. А потім ті ж воєнні структури модернізували та перенесли пристрій для роботи з собаками.
Робота установки полягала у тому, що неможливість контролювати тіло в просторі викликає шокові процеси в мозку. І лише дуже стабільна психіка переводила організм в стани "завмирання". Решта варіантів закінчувались зривами, істериками, афектами та іншою неадекватною поведінкою. Щось схоже Ви зараз маєте змогу спостерігати у деяких людей на скляних мостах над прірвами - сучасна розвага, яка також має під собою довгу історію наукових досліджень.
Через десятки років, у воєнних «хепі легси» "запозичили" грумери собак з Англії. Випадково ( чи не дуже) помітили, що тварини на особливо малих по діаметру, але високих підвищеннях завмирають і готові стояти годинами зі страху впасти. І з їх точки зору, це була добра допомога в роботі, де потрібна нерухома собака в стоячому положенні.
Десь в ті ж часи пристрій отримав саркастичну назву - "хепі легси". Напевно по тому ж принципу, як в середні віки люди вигадували "романтичні" назви приладам для тортур.
"Хепі легси" працюють на одному із самих сильних інстинктах собаки : Самозбереженню.
Іншими словами : страх, уникання чи протидія всьому, що може загрожувати життю тварини.
Для будь-якої живої істоти, існують психологічні поняття, пов'язані з оцінкою себе в просторі.
Їх є декілька видів, та ми розглянемо ті, що найбільш актуальні в темі “хепі легсів” :
- комфортний простір ( відстань);
- комфортна висота;
- критичний простір (відстань);
- критична висота.
1. Комфортний простір, в розрізі елементарної площі, для собаки “виміряється” від подушечок лап до краю стійкої, з точки зору собаки, поверхні. Враховуючи анатомічну будову морди собаки та порівнявши її з будовою лиця людини, відчутна різниця, що на відміну від нас, собаки не здатні побачити що під самими лапами, не опустивши при цьому голову.
Якщо відстань коротша за повний крок тварини - психологічно фіксується НЕ комфортний простір, з можливою загрозою життю. Якщо відстань взагалі не сканується - це викликає швидке завмирання та ступор. Вчені ще описують це явище, як "зоровий обрив".
Іншими словами, доки між передніми лапами і краєм "прірви" є повний крок - вовк лише поверхнево задіює свою увагу на можливій небезпеці від падіння. І основна частина його мозку має можливість повноцінно зосередитись на роботі з іншими завданнями.
Якщо ж до краю поверхні відстань менша за повний крок, тоді певна частина свідомості "включає" постійний контроль на аналіз ситуації з поверхнею.
В залежності від життєвого досвіду, характеру, індивідуальних якостей, впевненості тварини та передумов конкретного оточувального середовища, потреба вийти з конфліктного стану буде мати різне забарвлення. Чим дистанція більша і зовнішніх загроз немає - тим спокійніше та комфортніше собаці. Чим менша відстань, чи ускладнена якимись негативними моментами - напруження та концентрація зростає, збільшується рівень стресових гормонів: адреналіну та кортизолу.
Проведіть експеримент: поставте табурет і станьте на самий його край. Які думки та відчуття? Це при тому що ви бачите його край.
А тепер врахуйте, що через анатомічну різницю між будовою черепа людини та морди собаки, собакам потрібно сильно нахилити голову вниз, щоб оцінити рівень небезпеки.
Безумовно, є люди - еквілібристи, що здатні зробити надзвичайні речі. Але їх робота потребує не лише тривалого, важкого тренінгу, але і важливої внутрішньої мотивації для стабілізації психіки.
2 . Комфортна висота : умовно вимірюється від очей до подушечок лап ( ступнів у людей) , плюс - мінус 7-10% від максимальної висоти тіла в стані спокою.
Це означає, що у всіх нас є чітке відчуття власного росту. Наш мозок окреслює тіло в просторі, використовуючи поняття комфортної висоти.
А тепер уявіть: ви робите крок, і до підлоги не звичний метр і вісімдесят сантиметрів, а ваші очі раптом "говорять" про два з половиною.
Які відчуття, думки, емоції?
Як Ваше тіло і мозок зреагує?
Вірно - повний алярм !
Екстра швидкий пошук причини, максимальна оцінка наслідків, аналіз та проектування можливих загроз здоров'ю чи життю .
Звичайно, з повним колекційним набором адреналіну та інших стресових та активуючих гормонів.
Наступною сходиною в психічних реакціях є більш жорсткіші поняття : критичність простору( відстані) та висоти.
Формуються ці поняття так само як і “комфортність”, але сила та швидкість всіх реакцій набагато вища. Відповідно, і стресовий рівень, не лише психологічний, але вже і фізичний, переходять в зону критичності.
Простим прикладом різниці між оцінкою відстані є, коли ви стоїте на даху, але до краю лише декілька сантиметрів, і коли між вами та небезпекою більше метру.
Відмінність в сприйняті висоти легко відчути, коли під вами вузький міст в метрі над землею, і коли ви стоїте над глибоким проваллям.
І дах, і міст одні і ті ж, але Ваші підсвідомі реакції та відчуття зовсім інші.
Безумовно, поняття комфортності та критичності простору та висоти так само не є сталі : для різних індивідуумів, в різних життєвих ситуаціях пороги комфортності та критичності можуть збільшуватися чи зменшуватися.
Тобто, якщо тварина не відчуває небезпеки, знаходиться в звичайному для себе середовищі, без зовнішніх загроз, сита, здорова, розслаблена, та вільно керує своїм тілом – розмір «К» порогів відчутно зменшується. Вовк може підійти до самісінького краю скелі і спокійно оглядати простір, зовсім не виявляючи ознак напруження.
Але той же вовк, за яким іде мисливець, не буде цього робити. Хіба що має певний план втечі…
В малознайомому чи взагалі чужому місці, в присутності незнайомих собак чи людей, собака, змушена підкорятися командам, обмежена фізично амуніцією, втомлена чи можливо навіть хвора, буде потребувати дуже великий простір для відчуття внутрішнього комфорту та захисту.
Ідея створення «Хепі Лесів» заснована на критичності простору (відстані) та висоти. Цей пристрій для тренінгу ціле-направлено сконструйований так, що немає навіть самих найменших допустимих меж зон Критичності, не говорячи вже про Комфортність. Іншими словами, мозок собака "бачить" під собою пустку. Це надзвичайно сильний стресовий фактор, що спровокований конфліктом між тактильними відчуттями та зором.
Ще раз згадайте реакцію деяких людей на скляних мостах над прірвами. Навіть враховуючи те, що люди усвідомлюють процес і керують ним – стрес та емоції коливаються від сильних до панічних. Такі ж відчуття різної сили страху пронизують собак на “хепі легсах”.
Саме тому собаки завмирають; їх дихання стає частішим, поверхневим, стресовим; всі м’язи напружені; лапи ставляться ширше, ніж зазвичай, напружується поясниця, провалюються п'ясті, і, що дуже показово, собака намагається розвести пальці в сторони і навіть випустити кігті, щоб додатково «вчепитись» в поверхню . Це дуже показово видно на фотографіях та відео процесу тренінгу.
Або ж картина протилежна: в залежності від психотипу та темпераменту, пес починає істерити, пручається, намагається зіскочити, нервово дихає, горбить спину, підтискає хвіст.
Для неспеціаліста, що не знає психофізіології та не помічає анатомічних особливостей собак, "хепі легси" здаються прикладом хорошої «статичної» стійки впродовж досить довгого часу, без особливих зусиль зі сторони людей. І так, для більшості це трактується вагомим аргументом.
Для остаточного розуміння про що я говорю ( адже наші інстинкти діють однаково) згадайте мій попередній приклад з табуретом посеред кімнати: Вас поставлять на його край, ще й підтиснуть ззаду, щоб ви максимально подалися вперед, на грані “от-от впаду”
Як себе почуваєте? Комфортно? Розслаблено? Які думки літають?
Тепер уявіть, що цей табурет не у вас дома, а на вокзалі, посеред магазину чи в центрі школи на перерві. І нікого не цікавить Ваш настрій чи фізичний стан в моменти тренінгу. Ви ПОВИННІ ! повинні стояти та терпіти, бо вибору немає.
Особисто мені треба вкрай вагому причину та мотивацію, щоб свідомо вивести себе на такі експерименти.
А от собакам гірше ніж нам: на відміну від людей, вони не розуміють необхідності цих «вправ». Такі тренінги, особливо до повного формування психіки ( 12 - 18 міс) викликають як мінімум сильний стрес, часто шок. Вони абсурдні по своїй суті і мотивації.
Звичайно, за статистикою, серед тисяч, знайдеться декілька людей ( чи тварин), для яких нічого вкрай особливого не буде, якщо їх свідомість занурити в межі критичності. Як правило, це високосоціальні або спеціально треновані особистості.
При певних вихідних даних, сильній мотивації, при тривалих психічних і фізичних тренінгах, можна навчитись грати на скрипці, ідучи по канату.
До речі, таку ж дію має генетично порушена класична робота інстинктів та природної реакції психіки: є діти та собаки в яких відсутнє відчуття простору та висоти. Це велика проблема для батьків та самих дітей в майбутньому.
Ніщо не може стати виправданням використання «хепі легсів» в кінології - жорсткого стресового методу навчання простій справі для собаки : природно та красиво постояти в продовж певного часу.
Є БЕЗЛІЧ інших способів, простих, хоча і триваліших, основаних на приємних та позитивних тренінгах, щоб навчити тварину декілька хвилин стояти нерухомо, без напруги , в задоволення.**
Тепер трохи інформації для тих, кого цікавить не тільки психологічна складова, але і анатомічні особливості собаки.
На початку глави я писала про центр ваги собаки, який суттєво формує анатомічний силует тварини.
Так от, коли навіть вже натренована на такі завдання собака стоїть на «хепі легсах», вона підсвідомо боїться впасти (на що і розрахована дія цього пристрою) . Щоб максимально збільшити контроль, тварина максимально перекидає вісь центру ваги назад- до центру спини. При цьому, в різній мірі, горбить поясницю, напружує м’язи спини, тазу та черева, скошує круп, опускає або навіть підтискає хвіст, закладає чи опускає вуха. Передні лапи або йдуть вперед, надмірно випрямляючи кути кінцівок, або навпаки: собака намагається присісти, збільшує кути задніх лап, «провалює» груди і спину. Часто появляються “м'які п'ясті”. Шия перенапружена, вкорочена, чи втягнута в плечі. А навіть якщо собака вже привчена до такої вправи, то все одно тягнеться за смачним кусочком не подаючи вперед сам корпус ( груди), а лише головою та шиєю, і щоб втриматись, і ще більше блокує м’язи спини і випрямляє кути задніх кінцівок чи присідає.
Теоретично, якщо витратити багато часу, делікатного вміння, глибокі знання по зоопсихології, працювати з самого малку, починати з невеликих висот, поступово поєднувати короткі тренінги за продуманою програмою, при умові певних “робочих” задатків ( індивідуальна стійка психіка та характер тварини ) - можна привчити собаку стояти на «хепі легсах» у відносно свобідній стійці. Але слово "відносно" завжди залишиться навіть в цьому теоретичному виключенні, в противагу іншим сотням негативних прикладів.
В будь-якому разі, при всіх найкращих варіантах, професійний кінолог та експерт все одно побачить подану назад вісь ваги тіла, і “викинуті “ вперед лапи.
Для циркових тварин, де демонстрація анатомії та породного темпераменту не мають особливого значення, частково можна зрозуміти такий підхід тренерів до навчання.
Але для шоу-хендлінгу, де є маса сучасних чудових вправ та методик, що гарантовано дають відмінний результат – працювати на інстинкті самозбереження не припустимо, і є класичною ознакою низького професіоналізму, та бажання надшвидкого результату, любою ціною, без переймань, що за цим стоїть і чим прийдеться платити.
Більш того, собаку яка була навчена, чи навіть декілька раз спробувала “хепі легси”, легко можна виділити в рингу (для мене, принаймні), бо ще довгі роки пам’ять тварини моментально реагує на просту команду «стояти» скутістю певних груп мязів, напруженням і повною «відключкою» власного керування тілом, перенесенням центру ваги та іншими анатомічними моментами.
Така собака в рингу нагадує чемного, покірного та інертного ослика, без куражу, бажань та ініціатив – простий живий інструмент в руках людини. Інструмент, що виконує обов'язкову роботу, а не отримує задоволення від процесу спілкування з людиною.
Ще на початку своєї кар'єри собаки отримують титули. але з кожною наступною виставкою їх показ стає "сірішим" та невиразним.
Все має свою ціну і далеко не завжди вона відповідна!
А ми, як лідери наших сімей, повинні нести відповідальність за все що робимо з їх членами!
----------------------------------------
P.S. Наша пострадянська кінологія, без сумніву, має багато затятих і щирих шанувальників тренінгів, які легко використовують жорстокі методики примусу тварин : електрошокові ошийники, «строгачі», удавки, голод в декілька днів, хронічна ізоляція від людини, заборона спілкуватися з собі подібними, і безліч інших варіацій в тому ж дусі. Можливо, в порівнянні з цим, «хепі легси» комусь здаються «м’якші» і « не такі вже страшні». Але лише для людей, які не знають або свідомо не переймаються психікою та почуттями тих, хто не може сам себе захистити та відгородити, хто змушений жити за правилами сильнішого власника. І тих, кому породна анатомія - просто гарне словосполучення...
-------------------------------------
*(примітка) «Хепі легси» - пристрій, який нібито вчить собаку виставкової стійки. Принцип дії: чотири підставки під лапи, маленьких по площі, але розташовані на достатній висоті від землі ( від 10 та вище см.)
Собаку ставлять на цей «пристрій», виставляють лапи на тій ширині, яку вважає за потрібне власник чи хендлер. І собака повинна так стояти певний час ( деколи, вимагають і до 5 хвилин). Тренери мотивують використання «хепі легсів» тим, що ніби навчають собаку не рухатись, та тримати лапи на потрібній ширині і відстані. Вважається, що «м’язова пам'ять» примусить тварину повторювати цю модель поведінки в рингу.
**Особисто для мене, тривала нерухома стійка в ЖОРСТКІЙ СТАТИЦІ - досить суперечлива по своїй суті, і підходить надзвичайно малій кількості порід собак. Є нетиповою і навіть порочною для більшості породних темпераментів та типів поведінки. Але про це в інших розділах...
-----------------------------------
Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ
Олександра Береговенко
- експерт FCI (Federation Cynologique Internationale) порода чау-чау та експерт національної категорії КСУ ( Кінологічна Спілка України),
- заводчик-кінолог,
- спеціаліст з формування поведінки собак;
- розробник кінологічних методик , реабілітаційних та навчальних програм різних напрямків;
- ведуча семінарів та лекцій з психофізіології та формування поведінки собак;
- організатор проектів розвитку та популяризації сучасної соціальної кінології;
- засновник та керівник школи соціальної кінології та хендлінгу "Harmonic Dog";
- керівник школи розвитку, абілітації та реабілітації "Дитина та Собака"
- засновник громадської організації "Серце, єдине для Двох"
- власник розплідника породи чау-чау "Lemberg Chow, перша собака породи чау-чау -Barbara St.Luiza , 1992 р.н. ;
- на кінець 2018 року понад 50 семінарів та навчальних лекцій по Україні та за кордоном
Україна, м. Львів.
Автобіографія.
Народилася 1977 року.
Освіта: вища – економічна, Львівський національний університет ім. Івана Франка.
В кінології з 1992 року.
Супутники всього життя – чау чау – одна з найскладніших примітивних порід собак, характером та поведінкою наближених до дикої природи. Власне їх породні особливості та складності стали відправною точкою всього наступного кінологічного шляху. Крім чау, в домі жили англійський мастиф та алабай.
Перші кроки та кінологічне навчання отримала ще в «останні дні» ДТСААФ.
З 1996 року член КСУ.
Початкове знайомство з європейською школою кінології та зоопсихологією відбулось наприкінці 90-х в Англії, коли навчалася в Лондоні.
З 1998 року ціленаправлено займаюся собаками з «проблемною поведінкою», собаками, що змінили господарів, та псами – претендентами на «присипляння». Так склалося, що тогочасна кінологія давала вкрай малі шанси таким тваринам повернутися до повноцінного життя серед людей.
1999 року у Львові була зібрана команда однодумців «Другий шанс» з реабілітаційної роботи в кінології, завдяки якій за наступні роки роботи кількість «врятованих» життів нараховувалась сотнями.
На початку 2000-х був заснований приватний не племінний клуб Чау Чау «Со’Квонг», який ставив за мету об’єднати власників та цінителів породи. В «кращі» роки існування нараховував більше сотні членів, та організовував святкові зустрічі та показові виступи по 30-40 собак.
Фактично, саме ці роки вважаються моїм початком серйозної професійної роботи в кінології.
З 2005 року практична робота поширилась на міжнародний рівень, коли в співпраці з власниками розплідників та породних клубів були закладені бачення цілей та майбутніх методик.
Широкі зв’язки в Європі, тісні дружні стосунки із заводчиками, ветеринарами та кінологами допомогли сформувати інформаційну та практичну базу, яка стала основою мого світогляду.
Окремою частиною в кінології є моя пристрасть до виставок собак.
В породних рингах з 1996 року. У переліку титулів наших собак не лише Чемпіони України та Інтерчемпіони, але і титули, які я ціную найбільше: Переможець монопородних клубів Чау Чау Італії, Угорщини, Німеччини.
Багато «крапок» в знаннях із зоопсихології, соціальної кінології та роботи з собаками були поставлені в Америці. Безцінна подяка за це друзям однодумцям: власникам розплідників, тренерам школи для собак поводирів в Нью Джерсі, та професійним хендлерам.
З 2013 року – організатор та керівник школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog». Цей освітній проект створений з метою наповнити світогляд людей найновішими знаннями із соціальної кінології та допомогти створити справжнє комфортне життя з улюбленцями в умовах сучасного соціуму!
З 2016 року організатор та керівник Громадської організації «Серце, єдине для двох», основна ціль якої – підняття та поширення в Україні різних видів каністерапії високого професійного рівня. Цього ж року була заснована спеціалізована школа розвитку, навчання та реабілітації " Дитина та Собака", на базі якої проводяться навчання , заняття та робота з дітьми та підлітками.
Періодично друкуються статті, методики та рекомендації з виховної та реабілітаційної роботи в кінології, хендлінгу і каністерапії. Також розроблені п’ять широких кінологічних навчально-освітніх програм.
З 2016 по 2018 проведено понад 50 тематичних семінарів та лекції як на теренах України, так і за кордоном.
Готуються до видання перші частини книг «Серце на двох» та «Дитина і собака».
Навчальні та тестові програми успішно використовуються не лише в українських, але і закордонних зоозахисних організаціях та породних розплідниках.
----------------------------------
Сердечно дякую Друзям та неймовірним Людям мого життя за любов та підтримку на кожному кроці !
Без Вас я б не пройшла цей складний шлях !
Безмежно дякую недругам за те, що не дозволяли зупинятись, наперекір всім вітрам !
Без Вас я б не зайшла так далеко ))))