Як вважаєте, від чого найбільше залежить успіх собаки в рингу?

Хтось на перше місце ставить вроджену анатомію, інші акцентують увагу на роботі хендлера.

І вкрай рідко розмова починається про настрій собаки, його впевненість у собі, тому цікавість та задоволення від рингів – те, що повинно бути нашим головним і першочерговим завданням.

Пропоную поговорити про головну умову, без якої ні гарна анатомія, ні рівень хендлера не зможуть забезпечити бажаний результат у рингу.

Мова піде про широку соціалізацію – обов’язкову базу, на якій будуються і перемоги на виставках, і щоденне повноцінне життя улюбленця.

Первинна адаптація

Лише високосоціальний, правильно вихований, впевнений в собі пес продемонструє найкращі сторони своєї анатомії, не зважаючи на місце чи оточення.

І навпаки: анатомічно досконалий собака на виставках чи в інших незвичних для нього ситуаціях здатний перетворитися на зігнуту в дугу, перелякану «креветку», що уникає спілкування, та навіть готовий перейти до агресивного самозахисту.

Соціалізацією називають процес опанування та засвоєння індивідом соціальних норм, формування зразків правильної поведінки, необхідних для успішного функціонування в певному суспільстві.

Це слово у всіх на слуху, хоча справжній зміст, закони закладення реакцій та конкретні його цілі мало хто усвідомлює.

Всебічний розвиток цуценяти починається через кілька днів після народження. Перші три місяці життя собаки – основний та надважливий період первинної соціалізації, коли заводчик формує його основний майбутній світогляд. Без цілеспрямованих всебічних тренінгів неможливо створити стійкий позитивний досвід, що на довгі роки стане «звичною життєвою нормою» для собаки.

Правильна та широка первинна соціалізація – надійний фундамент, що допоможе нашим улюбленцям легко і швидко пристосовуватись до життєвих змін та адекватно реагувати на різні соціальні виклики. Відсутність її породжує великий набір страхів, фобій, конфліктних ситуацій та проблемних дій в майбутньому. І брак первинної соціалізації вже неможливо компенсувати повністю – лише доповнити якісь частини та частково компенсувати інші.

В свою чергу, первинна соціалізація поділяється на два етапи: проста соціальна адаптація та глибший процес – інтеріоризація.

Проста соціальна адаптація відповідає лише за пристосування індивідуума до певних життєвих умов. Собака вчиться існувати у вузьких рамках навколишнього середовища, не маючи змоги обрати інші варіанти.

Наприклад: звірі в міських парках мають чудову адаптацію, але їх не можна назвати повноцінно соціальними тваринами.

Наступний крок розвитку особистості – успішна інтеріоризація, що змінює світогляд самої особистості через власні внутрішні процеси прийняття норм та правил і дає можливість собаці комфортно і повноцінно стати частиною соціального устрою без бажань його уникати.

Необхідно також згадати про мезофактори, що впливають на результат соціалізації. Мова йде про особливості середовища, де виховується цуценя: густонаселені міста, спокійні села чи ізольовані хутори.

Мезофактори бувають настільки різноманітними та протилежними за своїми умовами, що здатні формувати в кінцевому результаті полярну соціальну поведінку. Тому в роботі заводчика потрібно врахувати особливості кожного, бо норми спілкування в маленьких поселеннях суттєво відрізняються від моделей поведінки в мегаполісах. Не замислюючись над цими нюансами, ми втрачаємо велику частину можливостей, що дає нам лише ранній розвиток цуценяти.

Розширений досвід

Лише після успішної правильної первинної соціалізації стає доступна вторинна база, на якій формується особистість зі спеціальними життєвими завданнями. Іншими словами: все необхідне для досягнення «професійних» цілей, які ставляться власником перед собакою.

Це вже продумана робота, яка має чітку мету – навчити собаку ігнорувати великий спектр психологічних навантажень, потенційних конфліктів, складних життєвих умов.

Якщо пес живе лише в замкнутому просторі приватної території – проста первинна соціалізація може задовольнити його потреби.

Якщо ж собаку утримують у місті – для повноцінного комфортного життя виникає потреба в розширеній соціалізації.

Та коли собаку готують для шоу-кар’єри чи для інших видів «професійної» діяльності – він повинен не тільки успішно пройти всі етапи звичайної та спеціалізованої вторинної соціалізації, але й постійними тренінгами підтримувати свої навички.

Лише це дасть можливість собаці почувати себе вільно та комфортно при тісному спілкуванні з чужими людьми, легко подорожувати та змінювати місця проживання, максимально ігнорувати нав’язані конфлікти, не стресувати від різких гучних звуків, не реагувати на незвичну поведінку інших собак і людей та якнайкраще демонструвати себе в психологічно складних умовах шоу-рингів.

Виставкова кар’єра

Отже, починати виставкову кар’єру собаки потрібно змалечку, ще в домі заводчика, де сформуються основні навички та стереотипи поведінки.

А правильне виховання цуценяти з 3 до 8–9 місяців закріпить результат та збудує надійний фундамент на все життя.

Якщо така можливість втрачена чи гірше того – виховання в цей період було неправильним - власникам залишиться лише довготривала корекція поведінки під керівництвом професійних кінологів чи зоопсихологів.

Один з показників якісної соціалізації собаки – його вміння внутрішньо ігнорувати певні життєві ситуації, а не просто маскувати та терпіти свої відчуття через отриману команду.

Може виникнути питання: «Яка різниця між тим, що собака стоїть, спокійно ігноруючи негативні процеси рингу, і тим, що терпить, завмираючи за командою чи через фізичний примус?».

На поверхневий погляд, суттєвих відмінностей немає. Але лише для тих, хто не розуміє та не прогнозує наслідків двох різних станів.

Справжнє ігнорування конфліктної ситуації знімає надлишкове навантаження на психіку собаки, допомагає пережити нав’язливий контакт зі сторони чужаків, не реагувати на емоційне або навіть агресивне оточення, часту зміну місця та умов проживання й інші малоприємні життєві «сюрпризи».

Якщо ж собаку навчили лише коритись командам, нерухомо терпіти дотики людей у стані завмирання та маскувати свої справжні відчуття – рано чи пізно його терпіння закінчиться, і психологічне перевантаження проявиться важкими негативними наслідками.

Тоді тварина виллє прихований та блокований командою страх в активну спробу спротиву чи агресивний самозахист.

Переадресована агресія – також один з проявів «розрядки» від психологічних перевантажень та тиску, на які собака не може відповісти прямо.

На відміну від терпіння та завмирання, справжнє ігнорування не вимагає особливих внутрішніх зусиль, тому має майже безмежний ресурс і дає можливість собаці легко виконувати поставлені завдання навіть у важких соціальних умовах.

Оскільки зовнішній вигляд собаки прямо залежить від його психологічного стану – постава вух та хвоста, довжина шиї, верхня та нижня лінії, постава та кути кінцівок, рухи та багато іншого легко змінюються за різних внутрішніх відчуттів собаки.

«Куражну» собаку ви помітите завжди: спокійний впевнений погляд, гордо піднята голова; центр ваги та грудна клітина спрямовані вперед; широко поставлені лапи; чіткі та збалансовані рухи. Пес уважний та сконцентрований, здатний швидко переключатися зі стану спокою до активної дії, та навпаки.

Страх, підкорення, перенапруження, стрес, втома візуально помітні за ознаками: притиснуті вуха; важке дихання та підвищена слинотеча; втягування шиї та спроби опустити якнайнижче голову; «м’які» зап’ястки; «провалена» чи дугоподібна спина; випрямляння кутів задніх лап; опущений хвіст; підтягнений живіт; зміщений назад центр ваги і ще цілий ряд «недоліків», що спотворюють реальну картину.

Психологічне перенавантаження такий же негативний вплив має і на рухи собаки, та є однією з основних причин появи інохіді, «крабу», невпевненого поштовху задніх кінцівок (?), заблокованої спини, низько опущеної під час руху голови тощо.

Тому якісна соціалізація та внутрішній психологічний настрій є важливою невід’ємною частиною презентації собаки на виставці.

Як визначити внутрішній стан вихованця?

Кілька ознак, що допомагають визначити внутрішній стан собаки:

• піднімає передню лапу, позіхає чи навіть облизується – сигнали того, що пес психологічно перенапружений;

• собака взагалі перестає рухатися; м’язи морди та шиї «кам’яніють»; завмирає хвіст; дихання стає поверхневим – це свідчить про сильний стрес або про готовність до нападу;

• собака не лягає на бік з розслаблено витягнутими ногами, сильно слиниться і п’є багато води – це також ознака довготривалого стресу та перенапруження;

• дрібно тремтять задні лапи чи все тіло – так проявляється адреналінове перенавантаження організму та нездатність мозку стабілізувати гормональний фон.

Треба мати на увазі, що саме водою вимивається надлишок адреналіну, тому обмеження доступу до води може дорого коштувати здоров’ю вашого собаки;

• млявість та відмова працювати в рингу або настирлива потреба в тісному фізичному контакті – один із сигналів страху та психологічної втоми;

• емоційно перезбуджений собака робить багато зайвих рухів у рингу; не здатний зупинитися, переключитися з одного завдання на інше; скаче, кидається в різні боки; важко концентрується; хаотично міняє положення; перенапружує м’язи та часто випрямляє кути задніх лап. Інколи цей стан плутають з «куражем» та гарним настроєм. Хоча так проявляються стани афекту, істеричності та перезбудження.

ххх

Якщо ми ставимо перед собакою високу мету «шоу-кар’єри» – необхідно забезпечити його правильне гармонійне виховання та широке навчання з перших днів.

Зовсім не важкі, доступні кожному власнику тренінги, не довгі по часу, але щоденні, забезпечать вашому собаці гарні результати в різних життєвих напрямках. Більше того, ви отримаєте надзвичайно цінний подарунок для себе та улюбленця – багато років спільного, спокійного та комфортного проживання серед спільноти людей.

Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ

З циклу «Серце на двох».

Частина 4. Відповідальність заводчика.
Розділ: Тренінги ранньої сьоціалізації.

Рання соціалізація цуценяти поділяється на вісім напрямків: фізичний, тактильний, звуковий, психологічний, смаковий, зоровий, соціальний та розвиток нюху.

Кожен із них має спеціальні завдання та особливості правильного формування. Деякі зовсім прості, інші потребують глибших знань та пояснень. Навчальні схеми не займають багато часу, але приносять неймовірні результати.

Пропоную торкнутися теми, про яку небагато інформації, а соціальна потреба – велика.

Вестибулярні тренінги – як частина фізичного розвитку цуценяти

Розділяючи особливості життя людей, собаки змушені разом з нами користуватися різними видами транспорту. Дехто швидко та добре адаптується. Але є багато собак, для яких поїздки в машині – неприємність, стрес та погане самопочуття, а для їх власників – хвилювання та проблеми на довгі роки.

Завдання вестибулярної сенсорної системи – інформувати ЦНС про активний та пасивний рух тіла і голови, щоб забезпечувати утримання рівноваги.

В нормальних умовах просторова орієнтація забезпечується спільною діяльністю двох систем: зорової та вестибулярної.

Але через видові особливості людина та собака мають фізіологічні відмінності, що відображаються при обробці інформації цих аналізаторів.

Псові – вид, що створений жити лише на землі, і нестійка, рухома поверхня під лапами – це сигнал небезпеки. Еволюційно люди в цьому питанні лояльніші, бо здатні не лише лазити, а й проводити довший час на нестійких та відносно рухомих поверхнях – деревах.

Тому наш мозок не сприймає неспівпадіння зорової та вестибулярної інформації настільки ж критично, як нервова система собаки. Людині набагато легше призвичаїтись до польотів та поїздок різними видами транспорту, ніж нашим улюбленцям.

В руках заводчика є цінний інструмент впливу раннього глибокого формування реакцій на подразнення вестибулярного аналізатора – спеціальні вправи та тренінги, які адаптують природні особливості псових до потреб життя поруч з людиною.

Якщо пропустити цей момент та втратити час, власники спостерігатимуть сильні стресові явища у собак під час поїздок у машині: надмірне хвилювання, слинотечу, нудоту, тремор, виття, неспокійну поведінку та навіть важкі афективні стани.

Цьому легко запобігти, тому пропоную вам кілька тренінгів із загальної схеми розвитку високосоціального собаки.

Вправи можна починати з п’ятого дня від народження цуценяти.

1. Тренінг «вільне падіння»

Обережно, але надійно, зафіксуйте цуценя вздовж тіла долонями, переконавшись, що голова собаки також надійно фіксована і під час тренінгу не буде рухатись окремо від тіла цуценяти. Якщо цуценя завелике для ваших долонь, розмістіть його так, щоб голова та груди лежали на одній руці, все інше – на другій.

Підніміть цуценя на рівень грудей людини і потім швидко опустіть вниз – до рівня колін, імітуючи вільне падіння. Рух вгору робіть плавніше.

Увага! Ні в якому разі не можна підкидати цуценя!

Час одного підходу: до 3 с;

Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;

Перерва між підходами: 10–15 с;

Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.

2. Тренінг «колисання»

Долонями надійно зафіксуйте цуценя вздовж тіла, переконавшись, що голова цуценяти також добре зафіксована. Якщо цуценя вже завелике для ваших долонь, розмістіть його так, щоб голова та груди лежали на одній долоні, все інше – на другій.

Робіть колисальні рухи із боку в бік – з різними амплітудами та частотою. Якщо вага цуценяти дозволяє – витягніть руки перед собою, якщо ні – тримайте ближче до грудей, але не притискайте цуценя до свого корпусу повністю, бо ваше тіло буде компенсувати частину корисного навантаження.

Час одного підходу: до 3 с;

Кількість підходів за один тренінг: до 5–8 разів;

Перерва між підходами: 15 с;

Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.

3. Тренінг «поїздка в машині»

Покладіть цуценя на середину великого рушника. Складіть рушник, візьміть за краї і обережно почніть робити коливальні рухи вперед-назад, вгору-вниз – з невеликою амплітудою, імітуючи рух автомобіля.

Увага! Розумно підійдіть до цього завдання, контролюйте свої дії. Ми не готуємо цуценя до польотів у космос.

Починаючи з 30 дня життя цуценяти, час від часу возіть його в машині. Достатньо двічі-тричі на тиждень по 10–20 хвилин поїздки, щоб у собаки закріпились необхідні корисні навички на все життя.

Час одного підходу: до 5–7 с;

Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;

Перерва між підходами: 15 с;

Кількість тренінгів за день: 1 раз.

4. Тренінг «вібрація»

Покладіть цуценя на книжку або дощечку та руками імітуйте дрібну вібрацію предмета.

Старших за віком цуценят під час тренінгу варто заохочувати смаколиками.

Колись у таких тренінгах мені допомагала стара пральна машина. Тепер потрібно імітувати ситуації самостійно.

Час одного підходу: до 5–7 с;

Кількість підходів за один тренінг: до 5 разів;

Перерва між підходами: 15 с;

Кількість тренінгів за день: 1–2 рази.

Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ

Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ

Олександра Береговенко

• експерт  FCI (Federation Cynologique Internationale) порода чау-чау  та експерт національної категорії КСУ ( Кінологічна Спілка України),
• заводчик-кінолог,
• спеціаліст з формування поведінки собак;
• розробник кінологічних методик , реабілітаційних та навчальних програм різних напрямків;
• ведуча семінарів та лекцій з психофізіології та формування поведінки собак;
• організатор проектів розвитку та популяризації сучасної соціальної кінології;
• засновник та керівник школи соціальної кінології та хендлінгу  "Harmonic  Dog";
• керівник школи  розвитку, абілітації та реабілітації "Дитина та Собака"
• засновник громадської організації "Серце, єдине для Двох"
• власник розплідника породи чау-чау "Lemberg Chow, перша собака породи чау-чау -Barbara St.Luiza , 1992 р.н. ;
  
• на кінець 2018 року понад 50 семінарів та навчальних лекцій по  Україні та за кордоном

Україна, м. Львів.

 Автобіографія.

Народилася 1977 року.

Освіта: вища – економічна, Львівський національний університет ім. Івана Франка.

В кінології з 1992 року.

Супутники всього життя – чау чау – одна з найскладніших примітивних порід собак, характером та поведінкою наближених до дикої природи. Власне їх породні особливості та складності стали відправною точкою всього наступного кінологічного шляху. Крім чау, в домі жили англійський мастиф та алабай.

Перші кроки та кінологічне навчання отримала ще в «останні дні» ДТСААФ.

З 1996 року член КСУ.

Початкове знайомство з європейською школою кінології та зоопсихологією відбулось наприкінці 90-х в Англії, коли навчалася в Лондоні.

З 1998 року ціленаправлено займаюся собаками з «проблемною поведінкою», собаками, що змінили господарів, та псами – претендентами на «присипляння». Так склалося, що тогочасна кінологія давала вкрай малі шанси таким тваринам повернутися до повноцінного життя серед людей.

1999 року у Львові була зібрана команда однодумців «Другий шанс» з реабілітаційної роботи в кінології, завдяки якій за наступні роки роботи кількість «врятованих» життів нараховувалась сотнями.

На початку 2000-х  був заснований приватний не племінний клуб Чау Чау «Со’Квонг», який ставив за мету об’єднати власників та цінителів породи. В «кращі» роки існування нараховував більше сотні членів, та організовував святкові зустрічі та показові виступи по 30-40 собак.

Фактично, саме ці роки вважаються моїм початком серйозної професійної роботи в кінології.

З 2005 року практична робота поширилась на міжнародний рівень, коли в співпраці з власниками розплідників та породних клубів були закладені бачення цілей та майбутніх методик.

Широкі зв’язки в Європі, тісні дружні стосунки із заводчиками, ветеринарами та кінологами допомогли сформувати інформаційну та практичну базу, яка стала основою мого світогляду.

Окремою частиною в кінології  є моя пристрасть до виставок собак.

В породних рингах з 1996 року. У переліку титулів наших собак не лише Чемпіони України та Інтерчемпіони, але і титули, які я ціную найбільше: Переможець монопородних клубів Чау Чау Італії, Угорщини, Німеччини.

Багато «крапок» в знаннях із зоопсихології, соціальної кінології та роботи з собаками були поставлені в Америці. Безцінна подяка за це друзям однодумцям: власникам розплідників, тренерам школи для собак поводирів в Нью Джерсі, та професійним хендлерам.

З 2013 року – організатор та керівник школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog». Цей освітній проект створений з метою наповнити світогляд людей найновішими знаннями із соціальної кінології та допомогти створити справжнє комфортне життя з улюбленцями в умовах сучасного соціуму!

З 2016 року організатор та керівник Громадської організації «Серце, єдине для двох», основна ціль якої – підняття та поширення в Україні різних видів каністерапії високого професійного рівня. Цього ж року була заснована спеціалізована школа розвитку, навчання та реабілітації " Дитина та Собака", на базі якої проводяться навчання , заняття та робота з дітьми та підлітками.

Періодично друкуються статті, методики та рекомендації з виховної та реабілітаційної роботи в кінології, хендлінгу і каністерапії. Також розроблені п’ять широких кінологічних навчально-освітніх програм.

З 2016 по 2018 проведено понад 50 тематичних семінарів та лекції як на теренах України, так і за кордоном.

Готуються до видання перші частини книг «Серце на двох» та «Дитина і собака».

Навчальні та тестові програми успішно використовуються не лише в українських, але і закордонних зоозахисних організаціях та породних розплідниках.

----------------------------------

Сердечно дякую Друзям та неймовірним Людям мого життя за любов та  підтримку на кожному кроці !
Без Вас я б не пройшла цей складний шлях !
Безмежно дякую недругам за те, що не дозволяли зупинятись, наперекір всім вітрам !

Без Вас я б не зайшла так далеко ))))