- Статті та публікації
- 1.35k
Дитина і собака
З циклу «Серце на двох».
Уривок з книги: « Дитина та собака »
-----------------------------------------
*В цьому уривку використовується термінологія: Сім’я та Зграя, Лідери та Вожак, Аутсайдери та парні утворення. Детально про особливості формування, закони створення, поведінку та внутрішнє спілкування, описано в розділі «Сім’я та Зграя»
-----------------------------------------
"НЕМОВЛЯ ТА СОБАКА"
Один з найважливіших моментів в житті кожної сім’ї – народження дитини.
Це чудова мить, яка назавжди змінює всіх нас.
Та деколи, наші незнання чи помилки можуть стати причиною непорозуміння та непотрібних конфліктів.
В цій главі хочу дати Вам декілька корисних порад, як провести знайомство собаки та новонародженої дитини так, щоб закласти міцний фундамент дружби на багато років.
Ці перші кроки одні з найважливіших та найемоційніших. І саме від нас – людей - буде залежати їх вірність та результати в майбутньому.
Для собаки поява в Сім’ї дітей – завжди хороша ознака. Це майбутній розвиток та сила вашої групи, доказ спокою та стабільності в житті, достатньої кількості здобичі та інших ресурсів.
Тому поява на порозі матері з немовлям, сприймається собакою хоч і закономірно обережно, та позитивно.
Але тут приховується одна з особливостей формування внутрішньосімейних стосунків, через яку деякі собаки можуть зустріти Вашу дитину злякано, обережно, нервово, демонструючи підкреслену недовіру чи відвертий страх.
Справа в тому, що поява цуценят в природі означає підвищення статусу цілої Сім’ї, але одночасно може означати і пониження статусу окремих слабких її членів, особливо якщо мова йде не про Сім’ю, а про Зграю*.
В стосунках: «члени сім’ї - аутсайдер»*, поява цуценят може вилитися у виражене відсторонення в контактах, збільшення напруження та вірогідності різних конфліктів.
Тому, якщо пес живе з вами в статусі максимально підкореного члена чи аутсайдера, поява дитини для нього може означати втрату навіть тих мінімальних перспектив та привілеїв, що були раніше. Це і тягне за собою страх , надмірну обережність та навіть демонстрацію агресивної настороженості в собаки.
Щоб показати собаці, що з появою немовляти її життя не погіршиться, ніхто не буде загрожувати її «місцю під сонцем», і вона залишилась такою ж улюбленою, як і раніше, вам потрібно знати та розуміти декілька правил та процесів у формуванні сімейних стосунків в дикій природі псових. Тоді не виникне зайвих проблем чи непорозумінь.
«Лігво».
В природі лігво – найбільш спокійне та затишне місце для Сім’ї. І лише щось серйозне та потенційно небезпечне принесе хаос на цю територію.
Тому для собак ремонти; різка перестановка меблів та речей; щезнення звиклого, старого та поява іншого, нового; активний рух в квартирі; надлишок емоцій – це завжди хвилювання та стрес.
Для зменшення негативного впливу життєвих обставин, постарайтесь заздалегідь підготувати місце чи кімнату для дитини, щоб дати собаці достатньо часу звикнути до новизни та змін.
«Територія особистості»
Речі, підстилку, іграшки собаки в ідеалі не переносити та не забирати. Якщо ж ви плануєте пересунути «ліжко» вашого пса в інше місце – зробіть це поступово, крок за кроком, за декілька місяців до появи малечі в домі.
Якщо ваша собака спала з вами в ліжку, і після народження дитини ви плануєте відселити її в інше місце – кардинальні зміни почніть за багато місяців до народження дитини, чим раніше – тим краще.
Не проганяйте собаку різко або силою. Інакше появу немовляти в домі пес може пов’язати з власною втратою найціннішого ресурсу: максимального захисту, демонстрації довіри та любові від Лідерів. І як в майбутньому на такі зміни відреагує чотирилапий – нам залишиться лише вгадувати.
Тому, чим раніше Ви скоректуєте звичні «правила гри» та рамки дозволеного – тим менше шансів, що пес знайде причину свого пониження статусу саме в появі дитини.
Хоча буде найкраще, якщо ви залишитесь вірними своїм старим звичкам, не порушуючи балансу та звиклого Вам образу життя.
«Перше знайомство із запахами нових членів родини»
Ще до повернення мами та немовляти додому, принесіть з пологового будинку пеленку, підгузник чи вживаний одяг новонародженого і запропонуйте собакам спокійно та уважно ознайомитись із запахом нового члена сім’ї.
Буде чудово, якщо ви спеціально візьмете якийсь рушник чи вже непотрібну вам футболку, потримаєте день чи два коло дитини, загорнете її на деякий час в ці речі, а потім принесете додому та «подаруєте» собаці.
Це буде перше, найкраще та безконфліктне знайомство з новими запахами та відчуттями, без зайвих хвилювань та поспіху.
І коли в домі з’явиться маля – воно вже не буде «чужим» вашому улюбленцю.
« Їжа»
В дикій природі кількість здобичі, частота та легкість її отримання завжди відбивається на рівнях напруження та психологічного самопочуття кожного окремого члена, та всієї сім’ї в цілому. Особливо це відчувається в період народження цуценят. Враховуйте ці інстинктивні реакції і Ви уникнете лишньої невпевненості та зменшите можливі «гострі кути» від нових життєвих перемін.
В період очікування народження дитини, особливо в останні дні та перший тиждень по тому, збільшіть на четвертину добову норму їжі собаки, та розділіть її на більшу кількість годування.
Для собаки це буде означати збільшення ресурсів Сім’ї, та підтвердить в її очах силу Лідерів. Такий позитивний знак - завжди хороша ознака вдалого часу для поповнення новими членами.
«Робота для мозку»
Останні дні перед пологами та перших два тижні після народження дитини і появи її в домі, давайте вашій собаці більше пошукових ігор, зайнять, де потрібно багато думати, гризти, шукати та здобувати смачні кусочки їжі.
В цей час ви будете зайняті новими приємними клопотами, і щоб пес не відчував себе «відстороненим» чи раптом непотрібним – придумайте йому цікаву роботу без вашої безпосередньої участі.
«Формування тісних стосунків»
Навіть вже після появи немовляти в домі, час від часу давайте собаці понюхати речі дитини. Для чотирилапих завжди цікаві та важливі такі моменти в налагоджені контакту. І щоб вони не робили настирних, самостійних, занадто емоційних кроків поза вашою спиною – варто першими запропонувати їм досліджувати нові запахи під вашим контролем.
«Спокій та взаємоповага»
В дикій природі в період народження дітей, мати частково відгороджується від інших членів її родини, і активний контакт та емоції вона демонструє швидше до тих, хто їй загрожує.
Зі своєї сторони, інші члени сім’ї також намагаються виказувати спокійно-стримані прояви контактів, щоб лишній раз не напружувати загострені почуття молодої матері.
Тому, перший час по появі немовля в домі уникайте активних емоційних ігор та обміну ласками між матір’ю новонародженого та собакою.
Спілкуйтесь з улюбленцями звичайним спокійним голосом; торкайтеся та гладьте не різкими, а плавними рухами, уникаючи зони холки та горла; не цілуйте та не обнімайте міцно. Бо те, що раніше було звиклою нормою, тепер може трактуватися як передумова до конфлікту.
Якщо ж вам здається, що з появою немовля ваш пес почав частково уникати Вас; менше йти на контакт; відводити погляд; рухатись повільніше та обережніше; на ласки відповідати спокійно-нейтрально – це зовсім не означає що він «образився» чи «ревнує», а навпаки – таким чином собака демонструє своє розуміння ситуації, повагу до вашого нового статусу, та проявляє «дорослу» турботу.
Ще декілька важливих порад, що стануть Вам в пригоді:
- розділіть денну порцію їжі собаки на кількість членів Вашої сім’ї та щодня по черзі годуйте чотирилапого з рук протягом перших 5-7 днів від появи в домі новонародженого. Особливо це стосується мами немовля.
- час від часу, під час годування немовля кидайте собаці смаколики, робіть це протягом перших тижнів (чудово, якщо продовжите і далі). Цим Ви продемонструєте, що не сприймаєте пса, як конкурента дитині, не відганяєте в такі миті, а навпаки – продовжуєте виявляти свою турботу та любов.
- з часом, коли маля підросте і крім материнського молока почне отримувати іншу їжу, збережіть традицію ділитися шматочками з собакою, але за обов’язкової (!) умови, що ваш улюбленець очікує нагороду спокійно, не скаче, не намагається активно випросити чи відібрати.
- шукайте найменшу нагоду продемонструвати собаці сигнали вашого розслаблення та впевненості у новій ситуації. Частіше сідайте як можна нижче, або навіть лягайте на килим чи підлогу. Використовуйте всі зручні моменти: коли щось читаєте, наприклад, чи розмовляєте по телефону.
Отже, момент першого знайомства – найбільш хвилюючий та емоційний.
Що найкраще робити і чого робити не варто?
Пам’ятайте, що перше знайомство з немовлям має відбутися раніше - ще тоді, коли Ви принесете для собаки з пологового будинку якісь речі дитини. Саме через цей запах собака дізнається багато інформації про майбутні зміни в вашому житті.
Коли мама з немовлям з’явиться на порозі дому, і собака кинеться їм на зустріч – ваше завдання спрямувати емоції радості пса на щось інше. Гарно справиться з цим завданням розсипана по підлозі жменька корму – нехай мозок собаки частково переключиться на пошук їжі, та зустріч з господинею не буде занадто емоційною.
Якщо молода мама має бажання активно відповісти на привітання улюбленця – головне робити це без дитини на руках.
Також, ще в дверях, Ви можете запропонувати собаці великий смачний хрящ чи іншу річ, яку цікаво гризти, а не лише швидко ковтнути. Це допоможе вам спокійніше зайти додому, правильно відповівши на радість улюбленця, та не обтяжуючи важливий момент обмежуючими, фіксуючими чи заборонними командами.
Зайшовши в кімнату, організуйте простір для першого знайомства.
Перед тим, як дати собаці змогу вперше понюхати дитину, ще раз запропонуйте якусь натільну дитячу річ чи використаний підгузник. І лише після того, як собака повністю задовільнить свій інтерес, та заспокоїться, дайте їй можливість понюхати дитячу ніжку.
Якщо хочете – можете покласти немовля в цей момент у ліжечко, на низький диван, собі на коліна.
Якщо ж ви тримаєте маля на руках - вам потрібно буде присісти, щоб собаці не прийшлось стрибати на вас, штовхатися лапами, та намагатися дотягнутись мордою до цікавого об’єкту. Така поведінка не припустима в стосунках «собака-дитина».
Якщо маєте невпевненість в реакції вашого улюбленця, чи підозрюєте, що емоції пса стануть неконтрольованими, можете попросити когось з домашніх допомогти в першому знайомстві. Вдягніть на собаку шлею і попросіть притримати його.
В жодному разі не тримайте собаку за жорстку амуніцію – біль, придушення та неприємні відчуття на горлі спричинить зворотну реакцію – собака оцінить ситуацію знайомства з дитиною, як небезпечну та загрозливу для себе. І всі наступні її реакції та дії будуть віддзеркаленням та продовженням цих початкових негативних думок.
Якщо в у вас живе декілька собак, почніть їх знайомство з дитиною по одній, обираючи в перші контакти найбільш спокійних, низько емоційних, стабільних. Не беріть відразу двох собак, якщо не впевнені в їх реакціях на 200 відсотків. Бо страх чи гіперемоційність однієї може спровокувати на такі ж дії іншу.
Розмір собаки – не гарант якоїсь певної моделі поведінки. Тому прогнозуйте дії тварини без упереджень.
Якщо ж у вас живе малосоціальна, ляклива, схильна до демонстрації агресії собака, організуйте перше тактильне знайомство на більш «нейтральній» території – на вашому подвір’ї, чи на вулиці під час прогулянки.
Якщо в момент повернення з пологового будинку, у вашому домі є сука з цуценятами, врахуйте, що деякі собаки, особливо низького статусу, лякливі чи не впевнені в собі та своїх правах, можуть сприйняти ваше немовля потенційною загрозою для своїх чотирилапих дітей. Тому перших 5 днів, доки все не стане на свої місця, уникайте можливих конфліктів чи неоднозначних ситуацій. І обов’язково використайте всі поради, які описані вище. А в гніздо з цуценятами щодня підкидайте речі зі свіжим дитячим запахом.
Зверніть увагу !
Доки ваша дитина ще не повзає самостійно, не пропустіть найкращий час для навчання собаки додатковим звуковим та тактильним тренінгам.
Починаючи обережно, від простого до складнішого, навчіть собаку, що неочікуваний дотик рукою чи ногою, іграшка чи річ, що впала поруч – нічого страшного і небезпечного за собою не потягнуть, а навпаки – це позитив та нагорода.
Торкніться собаки, її спини чи лапи, киньте поруч іграшку, поплескайте в долоні, тупніть ногою - і відразу запропонуйте смачний кусочок. Але не перестарайтеся, та не почніть всі тренінги одразу і настирно, дійте обережно, не поспішаючи, крок за кроком. Ви маєте ще досить часу, щоб правильно закріпити результат, а не злякати улюбленця.
Вітаю з новою цікавою сторінкою в вашому житті!
З циклу «Серце на двох».
Уривок з книги: « Дитина та собака »
-----------------------------------------
Пропоную ще один "пазл" у формуванні нашого світогляду - тему, що стосується взаємовідносин наших дітей та собак.
-------------------------------
ПОКАРАННЯ ДИТИНИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СОБАКИ
Реакції вихованців, які стали свідками конфліктів між дорослими та дітьми
-------------------------------
Кожна родина – активний, живий елемент суспільства, що знаходиться в постійному русі і зазнає різноманітних внутрішніх змін. Процеси виховання та корекції поведінки, суперечки та конфлікти – такі ж невід'ємні від сім'ї, як і всі інші. Навряд чи є десь родина, в якій жодного разу не довелося б продемонструвати незадоволення поведінкою дітей чи якось покарати їх за неприпустимі дії.
В розмові про світ дітей і собак питання покарань молодших членів сім'ї в присутності чотирилапих улюбленців – одні з надважливих. Зазвичай це ті моменти, що, лишаючись поза нашою увагою, завжди мають вагомі, глибокі і деколи зовсім неочікувані для нас наслідки.
Чи ви задумувались про внутрішні реакції та сприйняття подій в собаки, який спостерігає, як її власник сварить чи карає дитину? Що він відчуває в той момент, про що думає, які робить висновки?
Будь-які внутрішньосімейні конфлікти такого роду – це яскрава інформація для наших собак про те, що дорослий незадоволений діями дитини.
Доки непорозуміння не часті, емоційно контрольовані, у відносно спокійній інтонації, без зайвих активних рухів та фізичного контакту між опонентами – собака оцінює виховний процес в межах норми та не буде звертати особливої уваги чи ставати їх безпосереднім учасником.
Поза нашими стереотипами та хибними давніми уявленнями, в дикій природі в середині сім'ї псових немає фізичних конфліктів високих агресивних рівнів. Сім’я не буде витрачати безцінну енергію та марні зусилля на постійні внутрішні конфлікти чи «покарання» своїх членів. Це загрожує виживанню всієї родини. Тому тварина, яка з певних причин не хоче чи не може жити за правилами сімейної групи, просто полишає її.
З цієї ж причини, коли дорослі занадто гнівно чи, що гірше – фізично карають дитину, собака не зможе залишитись осторонь та проігнорувати ситуацію. Пес змушений включитися в негативний процес як психологічно, так і навіть фізично.
Далі розвиток подій отримає багато варіантів, що залежать від віку собаки, його характеру, індивідуальних якостей особистості, сімейного статусу та способів виховання.
Пропоную розглянути найчастіші реакції, з якими зустрічаємось в буденному житті.
Мале цуценя швидше за все злякається конфлікту, буде намагатися заховатися чи втекти та протягом деякого часу уникати близького контакту з ініціатором конфлікту.
Часті сварки дорослих з дітьми в присутності цуценяти підвищують рівень хронічних стресів, формують постійне психологічне перенапруження, стають однією з причин сильної невпевненості собаки та нетипових нервових реакцій навіть на низькі рівні конфліктів в майбутньому.
Логіка собаки проста: якщо дорослі лідери часто та емоційно карають рідних дітей, то не рідного члена сім'ї (чотирилапого вихованця) вони можуть убити і за менші провини.
Цуценя, яке виросло в такому оточенні, в дорослому віці вагомо переоцінює силу конфліктності звичайних буденних ситуацій, стає схильним до нервової чи навіть агресивної захисної поведінки за найменших ознак неприємної ситуації.
У моїй практиці не поодинокі випадки, коли собаки гавкали чи атакували дітей власної сім'ї, які активно бігати та голосно розмовляли. Якщо ж ігри були тихіші, в
спокійнішому режимі – дитячі розваги ігнорувались.
Сформувалася така поведінка після того, як на очах собаки батьки наказували дітей за занадто галасливі активні ігри. І пес вирішив «допомогти» дорослим тримати встановлені життєві правила.
Найгірше те, що деякі люди свідомо ігнорували таку поведінку або навіть заохочували власного улюбленця, дозволяючи небезпечні дії та винагороджуючи улюбленця похвалою за «дотримання дисципліни». Ніхто з дорослих не замислювався, що не лише сам запустив ланцюг майбутнього агресивно-фізичного вирішення конфліктів з боку собаки, але ще й спонукає тварину до самостійного створення потенційно небезпечних ситуацій.
У випадку, коли свідком конфлікту між дорослими та дітьми стає впевнений високостатусний соціальний собака, ми частіше спостерігаємо протилежні дії з боку улюбленця: пес включається у негативний процес в ролі розбороняючого фактору та починає всіма силами відволікати дорослу особу від конфліктної ситуації. Може голосно гавкати, стрибати на людину, відгороджувати та закривати собою дитину, заспокоювати облизуванням, переключати запрошеннями до гри чи іншими варіантами схожої поведінки. Такі дії найбільш притаманні дорослим сукам, рідше – псам.
В крайніх випадках, коли інші варіанти не подіяли, собака може імітувати справжню атаку на людину, якщо агресія дорослого до дитини переходить усі межі допустимого та адекватного.
Якщо ж собака перебуває в низькому статусі аутсайдера ( особа, що лише проживає на території сімейної групи, не входить до неї, не користується захистом зі сторони Лідерів, та має обмежені права та можливості) чи ваш улюбленець не впевнений в своєму місці у вашій родині, хоче або змушений для власного захисту досягати вищої ієрархічної сходинки – тоді в бажанні прислужитися лідерам і продемонструвати свою користь всій спільноті він може сам взяти участь в покаранні дитини, атакуючи її під час чи через деякий час після конфлікту з батьками.
Якщо одну дитину карає чи «пресує» інша і поряд немає лідерів сім'ї, дорослий пес може взяти на себе відповідальність за зупинення та закінчення конфлікту.
Знову ж таки: чи це буде мирне переключення та розборонення дітей, чи тварина використає агресивні фізичні способи – залежить від методів її власного виховання, минулого життєвого досвіду, психологічної сили та впевненості в собі. Так само як і серед людей: чим впевненіша в своїх силах тварина – тим більш виважені та контрольовані її реакції на будь-які конфлікти.
Якщо ж покарання дитини є регулярними, сильними та неадекватними до норм сімейних стосунків, собакою це буде розцінене як сигнал про бажання та мету Лідерів позбутися непотрібної особи. Як я вже зазначала раніше, в дикій природі, якщо Сім'я з певних причин вирішила, що хтось з її членів не потрібний чи не влаштовує групу, – його не вбивають, як у Зграї, а починають утискати, тримати в хронічному напруженні та стресі, психологічно та фізично атакувати, змушуючи таким чином полишити територію родини.
Деякі дорослі собаки, які вирішили, що лідери сім'ї «перевели» дитину в статус «аутсайдера», можуть приєднатися до процесів покарання та вигнання, розпочавши регулярно і немотивовано переслідувати та «пресувати» дитину, навіть штовхати чи кусати без жодного попередження та реальних причин.
Схожа ситуація спостерігається, коли дитина чи її поведінка викликає у батьків приховані негативні емоції, напруження чи підвищений стрес. Завдячуючи природнім можливостям нюху, собаки швидко та тонко відчувають внутрішні психологічні стани людей, зчитуючи та аналізуючи рівень гормонів. Відсутність зовнішньої демонстрації наших думок – не перепона для отримання правдивої інформації твариною. І в разі прихованих хронічних сімейних конфліктів, направлених на якусь особу, собака може вирішити самостійно «очистити» родину від непотрібного негативу.
У моїй практиці був випадок не сильної, але хронічної агресії собаки до хлопчика-підлітка без будь-якої підстави та вини самої дитини.
В процесі знайомства, під час нашої першої розмови, батько промовив фразу: «Своєю поведінкою він бісить всіх нас! Навіть нашого пса!».
Ви, напевно, вже здогадуєтеся, що саме допомогло вирішити цей конфлікт між собакою та дитиною.
Бувають випадки і навпаки: якщо батьки довгий час тримають дітей у напруженні та дискомфорті, наші улюбленці самі починають стресувати та підсилено шукати вихід із проблемної ситуації, за найменшої можливості переходячи до активного психологічного чи фізичного захисту. Собаки стають нервовими, швидко збуджуються та важко заспокоюються, не можуть розслабитись, легко йдуть на конфлікти з усіма, хто їх оточує.
До речі, одна з причин «міток» в домі, не така вже й рідкісна насправді, – це прохання – сигналізація оточуючим про необхідність знизити рівень конфліктності та напруження в родині.
Якщо вашим улюбленцем є хтось з невеличких собак, то наслідки помилок людей будуть не настільки «суттєвими». Але як що поруч з вами живе більша та сильніша порода – варіанти завершення конфліктів можуть бути відчутніші.
Отже: щоб зменшити негативні побічні ефекти з цього боку сімейного життя, не сваріть високоемоційно чи активно-агресивно дітей в присутності собак і тим більше не карайте їх фізично. Не стійте та не нависайте над дитиною в цей момент. В моменти " а тепер послухай мене уважно" сядьте на диван чи ще краще - на підлогу.
Доречі, в такому разі дитина дійсно почує вас краще, бо мозок не буде "блокований" перенапруженням чи страхом.
Якщо ж ваші реакції та поведінка виходять з-під контролю, то хоча б заберіть з «поля битви» собаку.
Але не криками "іди на місце!" та грубими командами, а з допомогою жменьки корму чи смачної кісточки подалі відведіть та ізолюйте свого улюбленця.
Можливо, за цей час, якщо ще й зробите з десяток присідань та кілька хвилин глибокого дихання, ви зможете адекватніше оцінити проблемну ситуацію та використати більш дієві методи виховання.
-----------------------------------
Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ