Стаття для електронного журналу: «Твоє місто»

-----------------------------------------

Вступ:

Сім’я – найдорожче, що ми маємо в своєму житті! 

1. З якого віку дитини можна починати думати про те, щоб в дім взяти песика.
   Виховання цуценя потребує від нас стільки ж уваги, зусиль та знань, як і дитина до 3 років. Різниця лише в тривалості часу, коли кожний з них досягне порогу зрілості та зможе обійтися без нашої постійної підтримки.
   Тому, перед тим як взяти в дім собаку, варто поставити собі запитання: чи мають можливість дорослі члени сім’ї сумарно виділити щонайменше 6 годин щодня протягом 6-10 місяців для виховання цуценя?

Врахуйте, що це не просто години, в які ви відпочиваєте та розслаблено насолоджуєтесь компанією домашнього улюбленця, а час повноцінної «батьківської роботи»: навчання, цільові тренінги та соціалізація, правильні прогулянки та продумані ігри.

Є ще один важливий момент: формуванням стосунків, комунікації та вихованням цуценя повинні займатися всі члени родини. Хтось більше, хтось – менше, а так чи інакше – приймати участь мають всі.
Тому, якщо мала дитина все ще не залишає достатньо вільного часу батькам на вихованння нової «дитини»-цуценя – вам ще не час брати в дім собаку.    

2. Які рекомендації по породах, якщо в домі є дитина.

За століття цілеспрямованого відбору людина створила породи собак, що достатньо різняться між собою. Основні відмінності сформувалися саме через різне призначення порід.
Тому перш за все читайте історію кожної – між рядків, навіть простою логікою, ви зможете передбачити «картинку», що вас очікує.

Варіантів безліч: від спокійних врівноважених компаньйонів до голосистих гіперактивних «мисливців»; від собак, що нав’язливо не відривають погляду від господаря до свободолюбивих та незалежних, увагу та довіру яких треба заслужити і важко втримати. Ви зустрінете як і тих, хто продовжує все життя бавитися, як мале цуценя та любить спілкуватися у великих компаніях, так і тих, хто не хоче зайвої уваги та уникає контакту з чужими.

Нам типово «закохуватись» в зовнішність. Хоча насправді вигляд не має настільки важливе  значення, як «внутрішня начинка».

Вже через декілька днів будь-яка собака стане для вас «самою красивою на світі», а от чи буде вона справді «комфортною» для власне вашого «варіанту» життя в сучасному активному соціумі –  залишиться під великим питанням?
Завжди обирайте породу  не за виглядом, а саме за темпераментом та типом нервової системи. Враховуйте особливості оточення, де буде жити собака. Добре оцініть умови, де плануєте жити з собакою. Також зверніть увагу на особливості характеру членів вашої сім’ї, особливо тих, хто найбільше буде спілкуватися із улюбленцем найбільше.
Якщо ваш вибір вже зупинився на якійсь породі, обов’язково  поспілкуйтеся з декількома її представниками. Щоб краще створити уявлення про того, хто буде жити поряд з вами п'ятнадцять років, оберіть для знайомства не одну собаку, а не менше 4-5.  Ваші зустрічі також повинні тривати не 10-15 хвилин, а хоча б одну повноцінна прогулянка. Ще краще – дві-три.

Пам’ятайте, що в парку собака може бути одною, та її реакції біля активної вулиці, поряд з натовпом людей чи дітей можуть стати зовсім іншими.

І обов’язково врахуйте, що поведінка дорослої собаки, після півтора-двох років, теж суттєво відрізняється від життя із цуценям чи підлітком. Тому спілкуйтеся в першу чергу із власниками молодих собак, а не «бувалих» та досвідчених.

Кожна порода має свої «плюси» та «мінуси». «Плюсами» в яскравих фотографіях інтернет розписаний більш ніж достатньо, а от чесно про «мінуси» люди згадують вкрай зрідка: комусь - не вигідно, комусь - соромно, хтось (можливо і не безпідставно) вважає, що це лише його провина. Тому приймайте зважене рішення, обдумавши його зі всіх можливих сторін. В процесі виховання цуценят різних порід буде відчутна різниця в кількості знань та зусиль, що потрібно докласти до кожного, щоб отримати потрібні нам соціальні реакції та сформувати бажаний характер.

Декілька порад щодо вибору собаки в сім’ю з дітьми:
Зверніть увагу на розмір.  Маленьку собачку набагато легше травмувати дитині, у разі прикрого випадку. Великим собакам комфортніше в тісному спілкуванні з малими дітьми,  але вони будуть потребувати більше уваги та контролю від вас в період, коли цуценята ще незграбні, та не завжди добре керують своїм тілом.
Знайте, що короткошерсті собаки втрачають хутро не менше, ніж довгошерсті.  І часто їхні «голочки», що постійно сипляться, прибирати навіть набагато складніше. Довгошерсті улюбленці потребують ретельнішого догляду та подеколи навіть регулярного професійного грумінгу. За красивими фото у соцмережах приховано багато зусиль та щоденної праці.

Собака – хижак, в яких зуби – основна еволюційна «зброя». Але  у разі потреби власного захисту, одні породи схильні до швидкого силового вирішення конфлікту, а інші будуть довший час підкорюватися противнику та терпіти дискомфорт чи образи. Тому ви також побачити різницю в базових реакціях та відповідях службових чи мисливських порід собак чи тих, що вже давно живуть поряд з нами саме як компаньйони та члени сімей.

Та, як на мене, найголовніше на що вам треба звернути увагу при виборі улюбленця – це навіть не її порода, а якість роботи заводчика (людини, в якої народилися цуценята) в період ранньої, первинної соціалізації цуценя. Фундамент світогляду собаки формується перших 3 місяці. Цільові тренінги, психо-фізичний розвиток саме цього періоду стануть базою поведінки на всі наступні роки життя і мірою тих зусиль, що вам прийдеться докласти в процесі  виховання собаки.

3. Якщо дитина просить песика взяти, чи правильно брати чотирилапого друга "для дитини"

Дитину не купують «для дитини»!
Це найбільша помилка яку можуть зробити дорослі. А цуценя – це та ж сама дитина, лише з «особливостями», через які, подеколи, навіть більш беззахисна, ніж наші діти.

Як пояснення вчинку, чому для дитини взяли улюбленця, я часто чую: «Ми думали, що песик навчить його/її бути більш відповідальним, свідомим та дорослішим»
В жодному разі!

Це працює зовсім по іншому: для дитини саме наочний приклад відповідальності батьків у процесі догляду та виховання собаки, методи виховання, витрачені зусилля та час, способи вирішення конфліктів та проблемних ситуацій - стануть моделями сімейності та власної відповідальності в дорослому віці.
Спостерігаючи за нами, дитина відзеркалює побачене та перетворює побачене в моделі власної поведінки. І саме наші стосунки з собакою – найкращий приклад ставлення до тих, хто слабший та потребує захисту  та підтримки.

Невеличка, але дуже показова ремарка до вищесказаного: 
В процесі корекції агресії собаки до п’ятирічної дитини, обговорюючи ситуацію, що призвела до конфлікту, розбираючи причини та наслідки, я задала питання хлопчику: «От уяви, що ти став великим, дорослим та сильним. А твої батьки – старенькими та слабкими. І ти раптом перестанеш їх розуміти, а вони - тебе. Вони просять чогось не робити, а ти вперто не звертаєш уваги. Вони настирніше звертаються до тебе, а ти їх ігноруєш? Тоді вони почнуть уникати спілкування з тобою. Що зробиш в такому разі? – «Посаджу в клітку, щоб не втекли» - відповіло маля.
І для мене найгіршим було не те, що дитина вже отримала такий приклад вирішення сімейних проблем, а що відповідь сина взагалі не насторожила батьків…

Все що ми робимо – завжди має короткотермінові та довготермінові наслідки. Перші видно одразу. Їх навіть нескладно змінити, якщо вчасно побачити та зрозуміти. Та деякі стають невиправними і коштують нам занадто дорого.

4. Чому треба навчити дитину, якщо в домі є собака.
   Поваги до ближнього. Бажання розуміти інших та відстоювати не лише свої інтереси. Емпатії та усвідомлення відповідальності за власні дії та вчинки. Та як формувати комунікацію, засновану на довірі та співпраці, а не на підкоренні через примус чи страх покарання.
   Це найцінніше, що ми можемо навчити дитину на прикладі життя із собакою.

5. Як зробити спілкування між дитиною і собакою максимально безпечним?
   Одна із частин соціалізації – розуміння та дотримання законів соціуму, правил поведінки та рамок власних дій.
   Щоб звести до мінімального конфлікти та непорозуміння в середині сім’ї, нам також необхідні чіткі правила комунікації та комфортного співжиття.

Найперше, що потрібно батькам – вивчити самим та в подальшому навчити дитину розуміти потреби та «мову» улюбленця.

Наприклад:

• Що означає, коли собака позіхає, чи завмирає, піднімаючи лапку?
• Чим відрізняється ситуація, коли собака «підставила живіт» і завмерла, від позиції тіла, коли пес, лежачи на спині, потягується та вигинається в різні боки?
• Як собака трактує обійми та наші поцілунки? Чому для них це скоріше демонстрація агресії та укус, ніж ласка чи ніжність?
• Чому собаку не варто брати за лапу чи хвіст? І як реагувати на можливе гарчання?
• Чому не можна дитині забирати в цуценя іграшку чи їжу, а у разі потреби варто покликати на допомогу когось із старших?
• Як вірно погладити собаку?
• Як працює «зона захисту Лідера»?
• Які ігри приємні та корисні, а які формують конфлікти, проблемну поведінку чи навіть агресію.
• Чому дитина ніколи, ні з якого приводу не повинна сідати на місце собаки. А за потреби щось звідти взяти, повинна попросити батьків чи інших старших членів сім’ї?

Найголовніше у всьому навчанні: дитина повинна розуміти правила спілкування, а не просто виконувати їх, бо так наказали старші.

Знайте: якщо з боку дитини немає хорошого розуміння та усвідомлення наслідків власних дій, чому і для чого вона повинна щось робити чи не робити - правила не будуть виконуватись в моменти, коли поряд немає старших членів сім’ї.  Без зовнішнього контролю, поведінка таких дітей може стати зовсім іншою, та привести до конфліктів чи вкрай неприємних історій.
Якщо ж ваша дитина ще того віку, коли не здатна усвідомити та дотримуватись рамок поведінки – ви ніколи не повинні залишати її на одинці з домашніми улюбленцями.

6. Чому вчаться люди у вас на заняттях, які приходять саме з запитом "дитина і собака" вдома.

Власне всьому про що я говорила вище: як правильно навчити дитину комунікації та розуміння потреб собаки, як сформувати їх стосунки та ігри, як уникнути проблем, побутових конфліктів та агресії. Також вчимо дітей доглядати та спілкуватись зі своїм домашнім улюбленцем.
А вже виховання та глибока соціалізація цуценя, в тому числі і правильні реакції до дітей, своїх чи чужих – це вже завдання групових тренінгів для собак та їх власників.
З вересня 2021 року плануємо зробити цикл навчальних лекцій для сімей, що готуються взяти в родину цуценя.
Також цього року побачив світ перший тираж нашої книжки-комікса для дітей молодшого та середнього шкільного віку про основи розуміння поведінки та потреб наших улюбленців.

7. Які проблеми можуть виникати під час спілкування маленької дитини і собаки та підлітка і собаки.

Найчастіше – це побутові конфлікти, засновані на нерозумінні зі сторони людини мови тіла, способів та типів комунікації собак, та низькій первинній та вторинній соціалізації домашніх улюбленців, в наслідок чого вони швидко заходять в стани тривожності чи  стресу. Також проблемою може стати конкуренція між цуценям та дитиною за увагу батьків. Це також маркер помилок, які роблять дорослі.

8. До чого треба бути готовими батькам, які беруть собаку в родину з малечею.

Цікавий досвід виховання молодших членів сім’ї, постійна увага та праця, подвійний контроль і дитини, і цуценя.

• Чи треба всім таким родинам проходити спеціальне навчання чи може читати якусь літературу?

Обов’язково, якщо ми говоримо про відповідальність і перед дитиною, і за собаку.

Хоча принципи виховання дитини та собаки багато в чому схожі, все ж є важливі відмінності в моментах світогляду: як два різних види, деяку поведінку ми трактуємо зовсім по різному.
Тому без якісних знань, хорошої освіти та вірної інформації легко допустити серйозних помилок, за які заплатять в першу чергу ті, хто точно не винний.
Звичайно, що в сучасному світі інтернет-смітника, замаскованим  якісним професійним маркетингом, не легко знайти хорошу та цінну інформацію навіть тим, хто має вже досвід та певні знання.
Я завжди кажу: «приміряйте» поради по вихованню собаки на себе та свою маленьку дитину. Якщо ваше серце дозволить таку поведінку з дитиною – велика ймовірність що ви і не нашкодите тим своїй собаці. Якщо ж методи виховання некоректні чи навіть агресивні – очікуйте закономірно-симетричних наслідків, коли ваш улюбленець виросте.

З циклу «Серце на двох».

Уривок з книги: « Дитина та собака »

-----------------------------------------

*В цьому уривку використовується термінологія: Сім’я та Зграя, Лідери та Вожак, Аутсайдери та парні утворення. Детально про особливості формування, закони створення, поведінку та внутрішнє спілкування, описано в розділі «Сім’я та Зграя»

-----------------------------------------

"НЕМОВЛЯ ТА СОБАКА"

Один з найважливіших моментів в житті кожної сім’ї – народження дитини.

Це чудова мить, яка назавжди змінює всіх нас.

Та деколи, наші незнання чи помилки можуть стати причиною непорозуміння та непотрібних конфліктів.

В цій главі хочу дати Вам декілька корисних порад, як провести знайомство собаки та новонародженої дитини так, щоб закласти міцний фундамент дружби на багато років.

Ці перші кроки одні з найважливіших та найемоційніших. І саме від нас – людей - буде залежати їх вірність та результати в майбутньому.

Для собаки поява в Сім’ї дітей – завжди хороша ознака. Це майбутній розвиток та сила вашої групи, доказ спокою та стабільності в житті, достатньої кількості здобичі та інших ресурсів.

Тому поява на порозі матері з немовлям, сприймається собакою хоч і закономірно обережно, та позитивно.

Але тут приховується одна з особливостей формування внутрішньосімейних стосунків, через яку деякі собаки можуть зустріти Вашу дитину злякано, обережно, нервово, демонструючи підкреслену недовіру чи відвертий страх.

Справа в тому, що поява цуценят в природі означає підвищення статусу цілої Сім’ї, але одночасно може означати і пониження статусу окремих слабких її членів, особливо якщо мова йде не про Сім’ю, а про Зграю*.

В стосунках: «члени сім’ї - аутсайдер»*, поява цуценят може вилитися у виражене відсторонення в контактах, збільшення напруження та вірогідності різних конфліктів.

Тому, якщо пес живе з вами в статусі максимально підкореного члена чи аутсайдера, поява дитини для нього може означати втрату навіть тих мінімальних перспектив та привілеїв, що були раніше. Це і тягне за собою страх , надмірну обережність та навіть демонстрацію агресивної настороженості в собаки.

Щоб показати собаці, що з появою немовляти її життя не погіршиться, ніхто не буде загрожувати її «місцю під сонцем», і вона залишилась такою ж улюбленою, як і раніше, вам потрібно знати та розуміти декілька правил та процесів у формуванні сімейних стосунків в дикій природі псових. Тоді не виникне зайвих проблем чи непорозумінь.

«Лігво».

В природі лігво – найбільш спокійне та затишне місце для Сім’ї. І лише щось серйозне та потенційно небезпечне принесе хаос на цю територію.

Тому для собак ремонти; різка перестановка меблів та речей; щезнення звиклого, старого та поява іншого, нового; активний рух в квартирі; надлишок емоцій – це завжди хвилювання та стрес.

Для зменшення негативного впливу життєвих обставин, постарайтесь заздалегідь підготувати місце чи кімнату для дитини, щоб дати собаці достатньо часу звикнути до новизни та змін.

«Територія особистості»

Речі, підстилку, іграшки собаки в ідеалі не переносити та не забирати. Якщо ж ви плануєте пересунути «ліжко» вашого пса в інше місце – зробіть це поступово, крок за кроком, за декілька місяців до появи малечі в домі.

Якщо ваша собака спала з вами в ліжку, і після народження дитини ви плануєте відселити її в інше місце – кардинальні зміни почніть за багато місяців до народження дитини, чим раніше – тим краще.

Не проганяйте собаку різко або силою. Інакше появу немовляти в домі пес може пов’язати з власною втратою найціннішого ресурсу: максимального захисту, демонстрації довіри та любові від Лідерів. І як в майбутньому на такі зміни відреагує чотирилапий – нам залишиться лише вгадувати.

Тому, чим раніше Ви скоректуєте звичні «правила гри» та рамки дозволеного – тим менше шансів, що пес знайде причину свого пониження статусу саме в появі дитини.

Хоча буде найкраще, якщо ви залишитесь вірними своїм старим звичкам, не порушуючи балансу та звиклого Вам образу життя.

«Перше знайомство із запахами нових членів родини»

Ще до повернення мами та немовляти додому, принесіть з пологового будинку пеленку, підгузник чи вживаний одяг новонародженого і запропонуйте собакам спокійно та уважно ознайомитись із запахом нового члена сім’ї.

Буде чудово, якщо ви спеціально візьмете якийсь рушник чи вже непотрібну вам футболку, потримаєте день чи два коло дитини, загорнете її на деякий час в ці речі, а потім принесете додому та «подаруєте» собаці.

Це буде перше, найкраще та безконфліктне знайомство з новими запахами та відчуттями, без зайвих хвилювань та поспіху.

І коли в домі з’явиться маля – воно вже не буде «чужим» вашому улюбленцю.

« Їжа»

В дикій природі кількість здобичі, частота та легкість її отримання завжди відбивається на рівнях напруження та психологічного самопочуття кожного окремого члена, та всієї сім’ї в цілому. Особливо це відчувається в період народження цуценят. Враховуйте ці інстинктивні реакції і Ви уникнете лишньої невпевненості та зменшите можливі «гострі кути» від нових життєвих перемін.

В період очікування народження дитини, особливо в останні дні та перший тиждень по тому, збільшіть на четвертину добову норму їжі собаки, та розділіть її на більшу кількість годування.

Для собаки це буде означати збільшення ресурсів Сім’ї, та підтвердить в її очах силу Лідерів. Такий позитивний знак - завжди хороша ознака вдалого часу для поповнення новими членами.

«Робота для мозку»

Останні дні перед пологами та перших два тижні після народження дитини і появи її в домі, давайте вашій собаці більше пошукових ігор, зайнять, де потрібно багато думати, гризти, шукати та здобувати смачні кусочки їжі.

В цей час ви будете зайняті новими приємними клопотами, і щоб пес не відчував себе «відстороненим» чи раптом непотрібним – придумайте йому цікаву роботу без вашої безпосередньої участі.

«Формування тісних стосунків»

Навіть вже після появи немовляти в домі, час від часу давайте собаці понюхати речі дитини. Для чотирилапих завжди цікаві та важливі такі моменти в налагоджені контакту. І щоб вони не робили настирних, самостійних, занадто емоційних кроків поза вашою спиною – варто першими запропонувати їм досліджувати нові запахи під вашим контролем.

«Спокій та взаємоповага»

В дикій природі в період народження дітей, мати частково відгороджується від інших членів її родини, і активний контакт та емоції вона демонструє швидше до тих, хто їй загрожує.

Зі своєї сторони, інші члени сім’ї також намагаються виказувати спокійно-стримані прояви контактів, щоб лишній раз не напружувати загострені почуття молодої матері.

Тому, перший час по появі немовля в домі уникайте активних емоційних ігор та обміну ласками між матір’ю новонародженого та собакою.

Спілкуйтесь з улюбленцями звичайним спокійним голосом; торкайтеся та гладьте не різкими, а плавними рухами, уникаючи зони холки та горла; не цілуйте та не обнімайте міцно. Бо те, що раніше було звиклою нормою, тепер може трактуватися як передумова до конфлікту.

Якщо ж вам здається, що з появою немовля ваш пес почав частково уникати Вас; менше йти на контакт; відводити погляд; рухатись повільніше та обережніше; на ласки відповідати спокійно-нейтрально – це зовсім не означає що він «образився» чи «ревнує», а навпаки – таким чином собака демонструє своє розуміння ситуації, повагу до вашого нового статусу, та проявляє «дорослу» турботу.

Ще декілька важливих порад, що стануть Вам в пригоді:

- розділіть денну порцію їжі собаки на кількість членів Вашої сім’ї та щодня по черзі годуйте чотирилапого з рук протягом перших 5-7 днів від появи в домі новонародженого. Особливо це стосується мами немовля.

- час від часу, під час годування немовля кидайте собаці смаколики, робіть це протягом перших тижнів (чудово, якщо продовжите і далі). Цим Ви продемонструєте, що не сприймаєте пса, як конкурента дитині, не відганяєте в такі миті, а навпаки – продовжуєте виявляти свою турботу та любов.

- з часом, коли маля підросте і крім материнського молока почне отримувати іншу їжу, збережіть традицію ділитися шматочками з собакою, але за обов’язкової (!) умови, що ваш улюбленець очікує нагороду спокійно, не скаче, не намагається активно випросити чи відібрати.

- шукайте найменшу нагоду продемонструвати собаці сигнали вашого розслаблення та впевненості у новій ситуації. Частіше сідайте як можна нижче, або навіть лягайте на килим чи підлогу. Використовуйте всі зручні моменти: коли щось читаєте, наприклад, чи розмовляєте по телефону.

Отже, момент першого знайомства – найбільш хвилюючий та емоційний.

Що найкраще робити і чого робити не варто?

Пам’ятайте, що перше знайомство з немовлям має відбутися раніше - ще тоді, коли Ви принесете для собаки з пологового будинку якісь речі дитини. Саме через цей запах собака дізнається багато інформації про майбутні зміни в вашому житті.

Коли мама з немовлям з’явиться на порозі дому, і собака кинеться їм на зустріч – ваше завдання спрямувати емоції радості пса на щось інше. Гарно справиться з цим завданням розсипана по підлозі жменька корму – нехай мозок собаки частково переключиться на пошук їжі, та зустріч з господинею не буде занадто емоційною.

Якщо молода мама має бажання активно відповісти на привітання улюбленця – головне робити це без дитини на руках.

Також, ще в дверях, Ви можете запропонувати собаці великий смачний хрящ чи іншу річ, яку цікаво гризти, а не лише швидко ковтнути. Це допоможе вам спокійніше зайти додому, правильно відповівши на радість улюбленця, та не обтяжуючи важливий момент обмежуючими, фіксуючими чи заборонними командами.

Зайшовши в кімнату, організуйте простір для першого знайомства.

Перед тим, як дати собаці змогу вперше понюхати дитину, ще раз запропонуйте якусь натільну дитячу річ чи використаний підгузник. І лише після того, як собака повністю задовільнить свій інтерес, та заспокоїться, дайте їй можливість понюхати дитячу ніжку.

Якщо хочете – можете покласти немовля в цей момент у ліжечко, на низький диван, собі на коліна.

Якщо ж ви тримаєте маля на руках - вам потрібно буде присісти, щоб собаці не прийшлось стрибати на вас, штовхатися лапами, та намагатися дотягнутись мордою до цікавого об’єкту. Така поведінка не припустима в стосунках «собака-дитина».

Якщо маєте невпевненість в реакції вашого улюбленця, чи підозрюєте, що емоції пса стануть неконтрольованими, можете попросити когось з домашніх допомогти в першому знайомстві. Вдягніть на собаку шлею і попросіть притримати його.

В жодному разі не тримайте собаку за жорстку амуніцію – біль, придушення та неприємні відчуття на горлі спричинить зворотну реакцію – собака оцінить ситуацію знайомства з дитиною, як небезпечну та загрозливу для себе. І всі наступні її реакції та дії будуть віддзеркаленням та продовженням цих початкових негативних думок.

Якщо в у вас живе декілька собак, почніть їх знайомство з дитиною по одній, обираючи в перші контакти найбільш спокійних, низько емоційних, стабільних. Не беріть відразу двох собак, якщо не впевнені в їх реакціях на 200 відсотків. Бо страх чи гіперемоційність однієї може спровокувати на такі ж дії іншу.

Розмір собаки – не гарант якоїсь певної моделі поведінки. Тому прогнозуйте дії тварини без упереджень.

Якщо ж у вас живе малосоціальна, ляклива, схильна до демонстрації агресії собака, організуйте перше тактильне знайомство на більш «нейтральній» території – на вашому подвір’ї, чи на вулиці під час прогулянки.

Якщо в момент повернення з пологового будинку, у вашому домі є сука з цуценятами, врахуйте, що деякі собаки, особливо низького статусу, лякливі чи не впевнені в собі та своїх правах, можуть сприйняти ваше немовля потенційною загрозою для своїх чотирилапих дітей. Тому перших 5 днів, доки все не стане на свої місця, уникайте можливих конфліктів чи неоднозначних ситуацій. І обов’язково використайте всі поради, які описані вище. А в гніздо з цуценятами щодня підкидайте речі зі свіжим дитячим запахом.

Зверніть увагу !

Доки ваша дитина ще не повзає самостійно, не пропустіть найкращий час для навчання собаки додатковим звуковим та тактильним тренінгам.

Починаючи обережно, від простого до складнішого, навчіть собаку, що неочікуваний дотик рукою чи ногою, іграшка чи річ, що впала поруч – нічого страшного і небезпечного за собою не потягнуть, а навпаки – це позитив та нагорода.

Торкніться собаки, її спини чи лапи, киньте поруч іграшку, поплескайте в долоні, тупніть ногою - і відразу запропонуйте смачний кусочок. Але не перестарайтеся, та не почніть всі тренінги одразу і настирно, дійте обережно, не поспішаючи, крок за кроком. Ви маєте ще досить часу, щоб правильно закріпити результат, а не злякати улюбленця.

Вітаю з новою цікавою сторінкою в вашому житті!

З циклу «Серце на двох».

Уривок з книги: « Дитина та собака »

-----------------------------------------

Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ