Вруб. Природа поставила розмноження на найвищу сходинку ієрархії інстинктів. Цей поклик вкрай важко контролювати чи пригасити зовні. Всі інші інстинкти втрачають силу з появою потягу до розмноження.
Пес, що йде за тічною сукою, не звертає уваги на голод чи травми, його не цікавлять їжа, ігри та інше спілкування, він повністю сконцентрований на одному-єдиному завданні – будь-якими способами досягти «мети еволюції».
Власники та хендлери добре знайомі з проблемою втрати контролю над псом, який відчув запах тічної суки. У свою чергу, реакції суки, особливо в період еструсу, так само не звичні та не типові для повсякдення і також важко контрольовані власником.
Основних шляхів подолання цієї проблеми лише кілька.
Але стерилізація як найшвидший та найлегший спосіб контролю інстинкту розмноження не підходить для племінних виставкових собак.
Тому залишається лише інший варіант – довготривалі важкі та наполегливі тренінги.
Зазвичай власники псів, щоб не створювати собі зайвих проблем, уникають будь-яких контактів з тічними суками, обходять «десятою дорогою» місця, де їх вигулюють, навіть сваряться з власниками, якщо ті приводять «солодких дам» в місця загальних прогулянок. І вже точно ви вкрай рідко зустрінете суку в «охоті» в хендлінг-залі чи на групових заняттях з соціалізації та послуху.
Та реальність така, що на виставках певна частина учасників – це саме собаки з тічкою. Що є нормою та офіційно дозволеною ситуацією.
Ось тоді і починаються «танці» з псом, неконтрольована поведінка, розчарування та навіть злість у їх власників.
Щоб привчити пса «чути» вас в «критичні» моменти, реагувати на ваші запити, виконувати команди, потрібно не уникати тічних сук, а навпаки: починаючи з малого віку, коли інстинкт ще не набрав своєї повної сили, цілеспрямовано шукати можливості позайматися з молодим собакою в присутності тічної суки.
І для досягнення потрібної мети ваші тренінги мають бути не «сухою» дресурою та простим виконанням команд «сидіти-лежати-стояти-до мене», а складатися переважно з різних ігрових і відволікаючих завдань, психологічних тренінгів та цікавої спільної роботи. Лише останнє сформує тісний зв’язок і справжню зацікавленість собаки в людині, що поруч.
Наприклад: проведіть пса через смугу перешкод за смаколиком, зробіть вправи на прогинання, відпрацюйте тактильний контакт, попрактикуйте вправи на концентрацію та витримку, розбавляючи завдання спокійними пошуковими іграми.
Зверніть увагу, що під час таких тренінгів будь-які активні емоційні ігри, покарання чи жорстка дресура лише підвищать рівні збудження собаки та його різкість реакцій на подразник. І замість того, щоб навчити свого улюбленця спокійній контрольованій поведінці, ви лише міцніше закріпите високі рівні перезбудження та стресу.
З тієї ж причини контролюйте та уникайте власної надмірної активності і хаотичності рухів. Вони зашкодять так само, як і стани завмирання та довгої концентрації на чомусь. Лише приклад вашої особистої спокійної, розміреної, наполегливої плавності в спільній роботі вчить собаку бути дисциплінованим, не втрачаючи зв’язок з господарем чи хендлером в критичні моменти життя.
На групові заняття з хендлінгу я допускаю та навіть цілеспрямовано запрошую власників з тічними суками. Бо лише це найкращі тренінги для виставкових собак та їх хендлерів, що стануть безцінними навичками в професійній роботі.
І навіть якщо перше чи навіть кілька наступних занять хендлер пса витратить лише на те, щоб хоч якось втримати біля себе «кавалера», що «втрачає розум», – саме ці важкі кроки потрібно зробити для справжнього контролю вашого пса в майбутньому.
Як би не було вам складно – пройдіть цей найважчий психологічний та фізичний період початку занять і обов’язково отримаєте потрібний результат.
Зверніть увагу, що тренування ігнорування тічних сук не можна проводити з амуніцією типу «зашморг». Для більшості порід в момент різких ривків небезпечним може стати навіть звичайний нашийник. Крім того, від негативного фізичного впливу на чутливі ділянки шиї у вашого собаки будуть вироблятися додаткові викиди адреналіну, що лише ускладнять ситуацію загальної емоційності та неконтрольованості.
Агресія та жорсткість з вашого боку також не вирішать, а лише ускладнять проблему, бо страх несумісний з контролем емоцій.
На перших заняттях, особливо з великими любителями «солодких дам», найкраще використовувати анатомічно зручну шлею з кільцем на грудях собаки. Тоді, в разі неочікуваного ривку в бік тічної суки, собаку просто розверне до вас, не завдавши фізичної шкоди.
Через кілька занять, коли пес вже навчиться тримати контакт з вами, незважаючи на присутність подразника, ви зможете змінити йому амуніцію на правильну виставкову, яка дозволена міжнародною системою МКФ.
Кілька додаткових порад:
– Спочатку тримайте дистанцію між вашим псом та тічною сукою близько десяти метрів. З часом почнете зменшувати відстань до подразника, коли правильні тренінги підвищать поріг неконтрольованого збудження вашого пса. Але навіть на останніх стадіях навчання, якщо вам і здається, що улюбленець вже ніяк не реагує на «даму» і повністю сконцентрований на роботі з вами, не підходьте ближче двох метрів, щоб необачно не втратити те, чого досягли.
Не поспішайте! Ви боретесь з найсильнішим інстинктом у світі!
– В процесі тренінгів ні на мить не дозволяйте псу концентруватися на суці, яка буде поряд. Відволікайте його будь-яким способом, занудно-настирно, але дуже спокійно повертаючи корпусом та мордою до себе.
Якщо на початку роботи ваших моральних та фізичних сил вистачить лише на 10-15 хвилин – хай так і буде. Головне – відпрацювати ці хвилини максимально якісно, не нервуючись в процесі та не «підвисаючи» самому;
– На час заняття розставте на підлозі невисокі перешкоди чи підвищення, що створять для собаки додаткові завдання і додатково відволічуть мозок пса від бажаної мети;
– Буде чудово, якщо в заняттях братимуть участь інші собаки, які візуально не реагують на провокацію тічної суки. Приклад їх спокійної роботи з господарями також піде на користь вашому псові, прискоривши досягнення потрібного результату;
– Якщо (а скоріш за все так і буде) ваш пес не реагує на смаколики – не переймайтесь, але все одно час від часу їх пропонуйте. Обирайте не простий щоденний корм, а щось набагато цінніше – варене серце чи печінку, наприклад, те, що дозволить ваш ветеринар. Бо в той день, коли ваш пес у присутності «солодкої дами» все-таки візьме шматочок запропонованого м’яса, ви зрозумієте, що процес почав рухатись у потрібний вам бік;
– Контролюйте свій стан та емоції! Безумовно, заняття в присутності такого сильного подразника – одні з найважчих з можливих. Але якщо вам вистачить цілеспрямованості та терпіння – ви отримаєте одну з найбільших перемог не лише над інстинктами собаки, але і над самим собою;
– Гарний варіант попросити когось допомогти вам на перших заняттях. Якщо відчуваєте, що емоційно чи фізично втрачаєте контроль над ситуацією – передайте повідок до рук помічника та перепочиньте кілька хвилин.
Зазвичай, вже після третього заняття пес розуміє, що, незважаючи на всі зусилля, його бажання не досягнуть мети. З цього моменту настирність пса починає згасати, і він знову «повертається» до спільної роботи з господарем. Кілька наступних регулярних занять ще краще посилять контроль над статевим потягом пса та сформують необхідний зв’язок між собакою та вами – навіть за такого сильного подразника, як тічна сука. Не забувайте про регулярні підтримуючі тренінги, і вони забезпечать вам комфортне життя та приємні моменти в породних рингах навіть за ускладнених життєвих ситуацій.
Безумовно, нам не під силу зовсім згасити найсильніший інстинкт природи, але ми можемо навчитись його контролювати для повноцінного комфортного життя у великому соціумі.
Тому не уникайте проблемних ситуацій, а навпаки – сприймайте їх як чудову нагоду та можливість навчитися правильно долати виклики Долі!
Олександра БЕРЕГОВЕНКО, керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog»