Олександра БЕРЕГОВЕНКО, керівник Центру соціальної кінології, професійного хендлінгу та виховання власників собак «Harmonic Dog»
Вруб. Страх – негативний емоційний процес, зумовлений загрозою реальної або передбачуваної небезпеки. Певною мірою, це нормальне почуття, сформоване інстинктом самозбереження. Адекватна обережність – як початкові сходинки страху – мінімізують неприємні чи небезпечні життєві ситуації та стають позитивною ознакою для виживання індивідуума. Але надмірна чи хронічна боязливість переводить організм у постійний стан тривоги, хронічного стресу та інших деструктивних реакцій.
Фобія – це вже патологічний стан страху, глибокий, нав’язливий, непоборний, однозначно важкий та руйнівний для психіки.
Як вже згадувалось в попередніх очерках, один з типів поділу страхів класифікує їх на візуальні, тактильні та звукові.
Сьогоднішня тема стосується візуальних фобій – страх певного візуального подразника – об’єкту, що бачить собака. Як і інші, цей також еволюційно виправданий інстинктом самозбереження.
В кожному природному ареалі проживання свій, максимально сталий, набір візуальних об’єктів – він не настільки багатий, як здається нам на перший погляд. Тому в дикій природі цуценя до 4-5 місяців встигає познайомитись з переважною більшістю того, що буде оточувати його все життя. За цей час, за допомогою підказок батьків та власного досвіду сформується чітка оцінка об’єктів з точки зору взаємодії: позитивно/негативно/нейтрально.
Все, що залишилось незнайомим і не оціненим цуценям до певного віку –упереджено віднесеться до потенційно небезпечного і скоріше за все – загрозливого виживанню.
Особливість візуальних страхів – найшвидше формування з поміж інших видів. Водночас, у разі цілеспрямованої корекції вони і найшвидше долаються.
Пов’язано це з тим, що за допомогою зору пес має можливість чітко диференціювати обриси, відстань до об’єкту та швидкість його руху, що забезпечує тварині кращий контроль ситуації, знімаючи при цьому надлишкову тривожність та стрес.
Також, зорові фобії можуть бути конкретними або узагальненими: страх якоїсь конкретної людини/тварини чи цілого виду; висока обережність до певних об’єктів, чи всіх невідомих.
Ще одна особливість візуальних фобій: страх до об’єкту, що рухається буде більшим, ніж до нерухомого.
Всі ці моменти повинні враховувати заводчики та тренери в процесі запобігання чи зняття зорових фобій.
У домашніх собак найчастіше ми зустрічаємо страх нетиповості: незвично вдягнені люди, з різними об’єктами в руках чи на голові, з нетиповими рухами чи поведінкою. Собака може не боятися людей, але якщо на прогулянці раптом зустріне людину з декількома сумками, у капелюсі, чи в інвалідному візку – відреагує негативно.
Якщо в дикій природі різноманіття візуального оточення досить стабільне та передбачуване, людський соціум та активне життя у великому місті здатні щодня дивувати чимось незнайомим та дивним. Мозку собаки доводиться постійно опрацьовувати нову інформацію, широко використовуючи асоціативне, аналітичне мислення, оцінюючи реальність, обирати власні моделі поведінки, прогнозуючи їх наслідки. Без хорошої бази первинної соціалізації від заводчика, ця робота стає важкою, переводячи тварину в постійні стани перенапруження, тривожності, стресу, та швидкого переродження здорової обережності у явні страхи.
Крім широкої соціалізації, існує ще декілька важливих інструментів для запобігання формування фобій. Один з них – добрий розвиток заводчиками в цуценят асоціативного мислення, за допомогою якого собака здатна легко та швидко вирішувати нові життєві задачі самостійно, без постійних підказок зі сторони. Варто зазначити, що найактивніше асоціативне мислення розвивається до 3-4 місяців, тому саме професійна робота заводчика запобігає формуванню переважної більшості страхів та фобій і спростить подолання, в разі їх виникнення у процесі виховання собаки.
Як працює широка рання соціалізація та добре розвинуте асоціативне мислення в розумінні запобіжника формуванню візуальних страхів та фобій?
До певного віку ( орієнтовно до 2-3 місяців) більшість об’єктів, які попадають в поле зору цуценя сприймаються з інтересом та потенційно позитивно.
В цей період інстинкт самозбереження задіяний не в повну силу з декількох причин: для кращого пізнання світу, розвитку та навчання, страх до всього нового має бути максимально пригашеним. Інакше неофобія стане перешкодою до формування набутих інстинктів та власного життєвого досвіду. Завдання зберегти життя цуценят лягає на плечі батьків.
Після 3-4 місяців ще деякий час молоді собаки будуть маскувати власні емоції та занадто гострі реакції, що також є природнім інструментом виживання в сім’ї.
І лише після 8-10 місяців ми побачимо справжню «картину» внутрішнього світогляду собаки. Яка може виявитись далеко не такою, на яку ми очікували.
Саме з цієї причини багато власників здивовані, чому їх безстрашні цуценята, перейшовши підлітковий вік, раптом стали надмірно обережними чи переляканими.
Цілеспрямовано створюючи у цуценят правильну соціалізацію, професійний заводчик знає, що формування позитивної реакції в цуценя на різні об’єкти та подразники не відбувається лише просто від їх демонстрації чи знаходження серед них. В кращому випадку, це залишить нейтральну оцінку. В гіршому, за певних помилок людини, – може навіть стати початком формування страху та фобій.
Необхідна певна послідовність дій із правильно закріпленими реакціями в цуценя, щоб в майбутньому подразник маркувався саме «позитивним об’єктом».
Працювати із зоровими фобіями легше, ніж з тактильними чи звуковими. Та все одно виправляти їх потрібно ЛИШЕ з професійною допомогою та під контролем спеціаліста. Як і в роботі по корекції агресивної поведінки, не існує шаблонів чи універсальних схем. Більше того: у разі бездумного використання порад велика ймовірність погіршення ситуації.
Хочу привернути вашу увагу на декілька важливих нюансів в процесі роботи з візуальними фобіями. Не зробіть помилок, що призведуть до ускладнення стану вашої собаки:
– відпрацювання страхів має враховувати що: неживі ( велосипеди, палки, візки, парасолі), або не ідентифіковані собакою об’єкти легше сприймаються в нерухомому вигляді;
– окреслені собакою як живі об’єкти (люди, тварини) маркуються псом більш небезпечними в стані завмирання (мова про так зване напружене завмирання з поглядом на собаку та переведенням центру ваги в її сторону), ніж руху;
– рух подразника колами навколо собаки найбільш критичний в контексті загрози ( статус полювання сильнішого на слабшого); підхід «до» собаки – середній по важкості сприйняття ( конфліктна комунікація); «паралельний/прохідний» рух – найменш конфліктний ( статус ігнорування );
– навколо собаки є «критична зона», «зона комфорту», та «зона інтересу». Вони не фіксовані, і залежать від подразника та ситуативного фізичного чи психологічного стану собаки. Тому щоразу працюючи над фобіями, починайте з більшої дистанції, навіть якщо попередні тренінги закінчились успішно на меншій відстані.
– візуальна фіксація (маркування чи відстеження поглядом) об’єкту не знімає і не зменшує страх, а лише вчить собаку іншій моделі реакції на фобію: «фіксуй подразник» – «сигналізуй провідникові» – «очікуй від людини нагороду»;
– виконання фіксуючих команд чи фіксація з допомогою амуніції призводить до навчання собаки лише терпінню та заборони сигналізації про свої відчуття і страх, чим лише поглиблює фобії;
– реакція та поведінка власника буде важливим маркером у формуванні нової поведінки собаки. Пам’ятайте, що для псових мова тіла є набагато інформативніша, ніж слова та команди. Як приклад: коли ви стоїте напружено і відстежуєте поглядом об’єкт страху собаки, не очікуйте, що пес навчиться його ігнорувати;
– не бійтеся візуальних проявів внутрішнього стану тварини: гавкання, гарчання, намагання втекти. Бійтеся не побачити їх через стани завмирання та підкорення;
– в процесі роботи над фобіями ( впродовж декількох місяців), нервова система собаки буде в більш напруженому стані, ніж зазвичай. Тому ще до початку роботи, вам необхідно створити хорошу базу з тренінгів та вправ по стабілізації нервової системи, зняття стресу та напруги, формуванню комфортних умов життя та мінімалізації внутрішніх конфліктів між членами сім’ї. Від цього напряму залежить успіх вашої роботи, бо правильне коригування загального психологічного стану собаки вже саме по собі знімає гостроту її реакцій на страх. А в деяких випадках – навіть без додаткових тренінгів здатне вирішити основну проблему.
– ваше завдання у роботі над страхами: дійти до справжнього ігнорування подразника, а не лише навчити собаку терпіти його присутність.
Працювати з фобіями – довго та важко, для успіху потрібні глибокі професійні знання з психофізіології формування поведінки. Спеціалістів цього напрямку є не багато. Схеми роботи над фобіями не шаблонні, а лише індивідуальні та можуть декілька разів коригуватися в процесі роботи.
Тому краще запобігати їм ще на ранніх етапах виховання, коли відповідальний заводчик має всі інструменти закласти міцний фундамент широкої соціалізації.
Тему деяких тренінгів для правильного розвитку та виховання цуценят, запобігання формуванню різних страхів фобій розглянемо наступного разу.
