ПРОПОНУЮ СЬОГОДНІ ЗГАДАТИ ПРО ЦИРК. І ЯКЕ ВІН МАЄ ВІДНОШЕННЯ ДО КАНІСТЕРАПІЇ?

РЕАЛІЇ КАНІСТЕРАПІЇ.

Цирк! Вихор емоцій, вогні прожекторів, барвисті костюми, вибухи сміху та буря аплодисментів. Магія, яка захоплює серце, і переносить у казкову країну, де грізні леви стрибають крізь вогняні кільця, а клоуни дарують повітряні кульки та усмішки. Чарівний світ, де кожен момент сповнений блиску і дива!
Але лише до тієї миті, доки не зазирнеш за лаштунки…

Темна сторона «магії» Цирку — емоційно виснажені або навіть хворі тварини, які працюють з примусу, змушені виконувати трюки, що суперечать їхнім природним інстинктам, піддаючись фізичному та психологічному тиску, аби задовольнити вимоги «красивого шоу». На арені вони здаються щасливими та бездоганними, бо пересічний глядач не помічає ознак підкорення через безвихідь, терпіння тригерів, хронічного стресу чи навіть тривожно-депресивних станів. І лише професійні фахівці з поведінки тварин, здатні помітити, що ж насправді прикривається фразами: «Та про що ви? Йому нормально! Йому це подобається! Він це дуже любить!»

До чого тут каністерапія?
Який зв’язок між цирком і професією, завдання якої — допомогти людині на глибоких рівнях у процесах психофізичної реабілітації, навчанні, абілітації, ресоціалізації та багатьох інших важливих напрямках?

Різниця між ними величезна, що полягає у самій суті та підходах: в цирку тварина є частиною розважального шоу, а в каністерапії — партнером, активно залученим до терапевтичного процесу. Цирк експлуатує тварину для створення миттєвого емоційного ефекту «вау», красивих картинок та фотосесій, а професійна каністерапія спрямована на цільову, ефективну в довготривалій перспективі допомогу людині, залучаючи собаку в роботу терапевтів різних напрямків та фахівців з психофізичної реабілітації. І підготовка собаки, її стан, потреби, благополуччя та комфорт – на першому місці.
Цирк створює ілюзію миттєвого результату, емоційного сплеску, без інтересу про те, що буде далі з учасниками процесу, які наслідки від «цирку» вплинуть на поведінку, почуття чи навіть світогляд людини через день, місяць або рік. Бо «завтра» – це НЕ ціль цирку в принципі. Його завдання- разова емоція цієї миті, яка вигідно оплачується грошима.

Каністерапія – принципово інший світ, що має на меті реальну психофізичну допомогу, з чіткими завданнями, структурою, терапевтичною стратегією, методикою та усвідомленням всіх результатів і наслідків сесій, навіть якщо це одноразове відвідування візитерського рівня. І собака в цьому процесі — не просто інструмент чи матеріальний засіб, а повноцінний учасник і партнер каністерапевта, в певному значенні навіть важливіший і цінніший, ніж сам пацієнт.

Тому питання, чи є каністерапія «цирком», не зводиться до того, що саме робить собака — чи трюк, чи виконання команд, чи просто присутність. Це не має значення! Неважливо, наскільки добре вміє собака перестрибувати через коло або чітко слідувати за рукою. Зміст каністерапії не в діях собаки, адже вони завжди адаптуються до ситуації за запитом провідника. Ключова відмінність каністерапії від цирку полягає в рівні знань і кваліфікації спеціаліста, чітко поставлених робочих цілях та усвідомленні наслідків вибраних методів і дій. А також в умінні провідника розуміти реальний стан і почуття собаки, задовольняти її потреби під час тренувань та каністерапевтичних сесій, працювати не через терпіння чи примус, а формуючи якісну соціалізацію, довіру та задоволення від спільної партнерської роботи.

На правах «лікбезу», хочу звернути вашу увагу ще на одну надважливу річ, яку зазвичай або не розуміють, або свідомо намагаються приховати: робота собак емоційної підтримки кардинально відрізняється від каністерапії. Якщо перша спрямована на надання позитивних емоцій власнику чи учасникам людино-тваринної взаємодії, то каністерапія – це цілеспрямована психофізична терапія, з окресленим в чітку стратегію довготривалим цільовим впливом, систематизацією та контролем процесів, і вимагає спеціальної підготовки як собаки, так і фахівців. Це схоже десь на порівняння велосипеда і літака. Обидва ці засоби можна назвати «транспорт», але рівень професіоналізму та навичок велосипедиста і пілота — це дві абсолютно різні речі, як земля і небо.

Умисна підміна понять між видами людино-тваринної взаємодії вигідна, оскільки в країні, де одиниці розуміють цю відмінність, можна з легкістю видавати одне за інше, використовуючи «красиве» слово «каністерапія».
Тому я з великою повагою і вдячністю ставлюся до тих фахівців, які чесно підкреслюють, що працюють з собаками емоційної підтримки, і не є каністерапевтами.
Бо між рівнем підготовки собаки емоційної підтримки та рівнем каністерапевта існує величезна прірва в вимогах до тестування та самої роботи. Різні цілі та перспективи. Провідник собаки емоційної підтримки та каністерапевт – це теж різні речі. Каністерапевтична пара чи група (собака, провідник собаки та терапевтичний спеціаліст цільового напрямку) потребує серйозного і тривалого навчання та підготовки всіх учасників процесу: прискіпливого відбору, багаторівневого тестування, глибокого навчання та підготовки собак протягом року і більше. Це не зрівняно з тижневими курсами та видачею кольорового папірця зі словами «сертифікація»!
Навчання та підготовка провідників і професійних терапевтичних спеціалістів у питаннях психофізіологічної терапії — це серйозна освіта, що триває роки. Злагодження роботи між всіма учасниками процесу — теж процес не одноденний.
І не буває окремої сертифікації собаки. Якщо мова йде дійсно про професійну каністерапію – оцінюється та сертифікується робоча пара: собака плюс її провідник.

На жаль, про це знають і пояснюють так мало людей, що їх голос давно потонув у загальному цифровому шумі.

«Мода» на каністерапію вже призвела до катастрофічних ситуацій, коли потік новоявлених «спеціалістів» та собак з сертифікацією «за три дні» неймовірними темпами знищує репутацію та реальну цінність професійної каністерапії. Ми живемо в часи красивих фотографій для соцмереж і хайпу. Звітами під гранти «цирк» маскується під маркою «професійна каністерапія». Активно залучаються «всі охочі, хто має песика, який не кусається. Головне, щоб вмів команду сидіти та дати лапу».

Як думаєте, чому?

Бо якість, яка потребує глибоких знань, важкої роботи та великої відповідальності, завжди легше втопити в банальній статистичній кількості «комерційних пропозицій». У неконтрольованому хаосі та загальному низькому любительському рівні дуже зручно приховати безсистемність, малограмотність і можливість обійти всі професійні вимоги і процеси навчання. Зручно задовольняти власні амбіції та фінансові інтереси, використовуючи низьку освіченість населення. «Головне – сьогодні і не важливо що буде завтра!» «Краще хоч щось, ніж нічого!» – позиція яку обирає більшість. Ні, не краще! Бо мова йде не про якість туалетного паперу, а про психічно-емоційні стани, здоров’я і навіть життя тих, хто найбільше потребує нашого захисту та допомоги, особливо собаки та діти.

Негативні процеси сьогодення хоч закономірні та незворотні, але не можуть бути вічними. Факт, що дає надію нашим спеціалістам в Україні, які працюють давно, глибоко та відповідально. І серйозно ставляться до каністерапії, переймаючись репутацією та майбутнім.

Останнім часом все частіше чую питання від колег: Що робити? Як зупинити шалену пропаганду безглуздості, неусвідомленості процесів та наслідків?

Ніяк. Це просто потрібно пережити, як вимушену турбулентність, професійно та відповідально працюючи далі, роз’яснюючи звичайному споживачу, що таке справжня каністерапія, чим вона відрізняється від простої взаємодії із собаками для емоційної підтримки чи «цирку». Яку освіту та особисті якості має мати провідник собаки чи каністерапевт. Які цілі і цінності мають бути на вершині професійного підходу. Адже не тільки у нас, а й в інших країнах світу становлення професійної каністерапії проходило через схожі етапи. Більше того, навіть сьогодні за кордоном все ще існує достатньо «течій» низько професійної діяльності, яку те ж називають «каністерапія». Тому ці проблеми не лише наші, і треба добре розуміти все «закулісся», специфіку роботи, володіти глибинними знаннями, щоб відрізнити велосипед від літака, якщо вони запаковані в однакові коробки.

Я продовжу публікувати матеріали на тему професійної каністерапії, розкриваючи нюанси та особливості тестування всіх рівнів, виховання та підготовки собак, видами та рівнями людино-тваринної взаємодії, відмінностями між роботою собак емоційної підтримки та каністерапевтів, ризиків і проблемних місць професії, та багатьох інших, не менш важливих аспектів. Вже понад 20 років каністерапія є великою частиною мого життєвого інтересу та професійної діяльності. І це те, що мені дуже «болить».

Користуючись нагодою, звертаюся до всіх своїх колег: у цей нелегкий для України час ми маємо допомогти не лише початківцям, які у майбутньому хочуть стати відповідальними професійними спеціалістами, а й широкій аудиторії краще зрозуміти складну та важливу сферу каністерапії. Лише так ми зможемо зберегти її світову репутацію та заслужену повагу до складності і високої результативності терапевтичного напрямку.

З Повагою!
Олександра Береговенко

Засновник та керівник Центру соціальної кінології та професійного хендлінгу “Harmonic Dog” (2012).
Засновник та керівник громадської організації “Серце, єдине для Двох” (2016), основні статутні завдання якої: популяризація та розвиток каністерапії, навчання та підготовка провідників та спеціалістів, об’єднання однодумців та організацій, практична психофізична реабілітація всіх категорій населення в Україні.
Засновник та керівник Школи абілітації, реабілітації та каністерапії у Львові “Дитина та Собака” (2016).
Експерт FCI (Federation Cynologique Internationale) та експерт національної категорії КСУ (Кінологічна Спілка України); заводчик-кінолог, ветеринар.
Викладач спеціалізованих курсів з каністерапії в приватних та державних закладах (з 2017 року).
Асистент кафедри психології Київського Університету Грінченка
Розробник кінологічних методик, реабілітаційних та навчальних програм різних напрямків.