З циклу «Серце на двох».
Частина 1. Мова без слів.
Розділ: Безконфліктна та низько конфліктна методика формування та корекції поведінки.
—————————————–
Пропоную Вам ще одну цікаву тему в психології.
Мова піде про прямий візуальний контакт, який часто називають: погляд “очі в очі”.
Існує багато видів взаємо контактів та двосторонніх впливів в середині соціальних груп, але цей – один з найсильніших за своєю дією та значенням.
Для родини псових, куди відносяться вовки та собаки, погляд “очі в очі” має значно більше значення, ніж для людей. Хоча фундамент формування візуального взаємо контакту – той самий.
Прямий візуальний контакт – це чіткий запит повної уваги та концентрації від партнера, з наполегливою вимогою на обов’язкову відповідь.
А от яку саме відповідь – це залежить від багатьох чинників та обставин, часу, місця дії, особистих взаємостосунків з людиною чи твариною, та їх реакцією на наявну ситуацію.
Є певна категорія кінологічних тренерів, які вимагають від собаки постійного візуального контакту або рекомендують власникам практикувати його як метод налагодження взаємовідносин.
Нажаль, не всі з них розуміють, що критичний, тривалий, так званий “червоний”, візуальний контакт може бути в користь лише між тими істотами які вже мають сформовані стійкі позитивні стосунки, з хорошим взаєморозумінням та довірою.
В інших випадках, наслідки прямого зорового контакту можуть бути кардинально іншими, деколи навіть неочікуваними: від стресу та розриву взаємодовіри, і до агресивних дій зі сторони собаки.
Щоб легко зрозуміти можливі варіанти розвитку подій, уявіть собі декілька життєвих ситуацій:
Ви сідаєте в метро. Людей у вагоні небагато. Раптом якийсь незнайомий чоловік підходить впритул, хапає Вас за руку і сконцентровано дивиться в очі. Мовчки. Секунда за секундою. Міцно стискає руку і невідривно дивиться в лице.
Що ви відчуваєте, яка перша реакція, які бажання та думки?
Напевно ви відсахнетеся чи відштовхнете людину, будете намагатися якнайшвидше забрати свою руку, та спитаєте :”Що Вам треба?”.
Надалі постараєтесь триматись від людини з неадекватною поведінкою на відстані, або навіть вийдете з вагона.
Для мене це класична ситуація небезпеки, неадекватності, агресії.
Ситуація інша:
Ви маєте сусіда, не зовсім приємного, не завжди привітного, деколи відверто дивного і не передбачуваного в поведінці. Але за багато років життя поруч, ви звикли до його незрозумілих вчинків та дивних слів. Роками ділитеся лопатою для відгортання снігу; декілька раз разом готували барбекю; святкували минуле Різдво, коли рідні поїхали в гості без Вас; і разом сварилися із забудькуватим поштарем, що вічно переплутує пошту…
Одного недільного ранку хтось настирно стукає в Ваші двері.
Відкриваєте, і лице в лице зустрічаєтесь з сусідом, який хапає Вашу руку і дуже пильно дивиться в очі!
Ваші думки? Реакція? Що спитаєте? Що зробите далі? Чим відрізняються відчуття від попередньої життєвої ситуації?
Я б охарактеризувала це як: хвилювання, тривогу, співчуття, намагання допомогти.
Ще один приклад :
Теплий літній вечір, якого Ви чекали довгі місяці. Чудовий ресторан і затишний столик на двох. Свічки, легка музика, приємні аромати… Вас міцно і водночас ніжно тримають за руку, та невідривно заглядають в очі…
Які в цей раз думки чи бажання ? Що відчуваєте? Що скажете у відповідь?
І останній приклад з тисячі можливих:
Двоє світових лідерів боксерських рингів стоять один проти одного, у світлі сотень спалахів, в оточені десятків вкрай збуджених людей. Затамувавши подих і зчепивши кулаки, невідривно дивляться в очі одне одному…
Як вважаєте, які відчуття в кожного?
В моєму розумінні це : яскравий конфлікт, виклик, напруження, агресивний напад.
Вибачайте, але дозвольте ще один приклад, теж дуже показовий:
10 клас. Урок фізики. Декілька днів тому всі писали важливу контрольну роботу.
Повна тиша тягнеться безкінечними хвилинами…
Вчитель мовчки перебирає сторінки свого журналу.
Раптом встає, глибоко видихає, і повільним розміреним кроком іде до вашої парти. Нахиляється, мовчки дивиться в очі…
Про що думаєте в цю мить? Що будете робити?
Я відчуваю її як : глибоку напругу, невпевненість, страх, переживання, стрес, бажання якнайшвидше вийти з ситуації.
Я відволікла Вас на ці приклади, щоб продемонструвати, як погляд “очі в очі” має надзвичайно багато значень і викликає ще більше різноманітних думок та емоцій, деколи протилежних по своїй суті.
А тепер уявіть, що для собак візуальний контакт ще гостріший і змістовніший, ніж для нас.
В дикій природі більшість прямого стійкого візуального контакту – це недвозначна агресія та виклик. Навіть малі цуценята не зловживають цим способом контакту, хоча їм дозволено багато більше того, що можна підліткам та дорослим.
Тому поради кінологів : “Заглядайте частіше в очі своєї собаки” або “Примусьте собаку дивитись Вам в очі”, чи твердження :” Якщо ваш пес не дивиться Вам в очі – значить не поважає і слухати не буде”, або: “ Без візуального контакту у Вас немає контакту з Вашою собакою “ – це все дуже спірні твердження, а деколи явно негативні і відверто шкідливі.
Візуальний контакт – подібний на розпечене вугілля. Когось воно обпікає, іншого – зігріває, комусь дає орієнтир в темряві, а хтось тренований ходити по ньому босим…
Дозвольте перейти до більш технічної частини.
Особливості механізму запиту прямого візуального контакту має однозначно емоційно напружене підґрунтя і вимагає обов’язкову та швидку відповідь, яку можна поділити на категорії:
– посилена увага
– захист
– напад
– підкорення
Розглянемо ці реакції більше детально.
Посилена увага.
Така реакція може бути лише після неочікуваного, різкого, або непередбачуваного контакту “очі в очі”, і лише в перші пару секунд такої взаємодії. Особливість в тому, що посилена увага через максимальну перенапруженість всіх відділів мозку є важким психологічним навантаженням з викидом великої кількості різних гормонів, тому довго такий авральний неозначений стан тривати не може і досить швидко переходить в інші види реакцій на візуальний контакт: захист, напад чи підкорення.
Реакція притаманна собакам, які почули заклик до контакту (звукова чи тактильна команда) від провідника, господаря чи іншого суб’єкта взаємодії.
Вуха високо підняті. Уважний, підкреслено чіткий погляд. Тіло завмерло, більшість м’язів напружені. Шия витягнута. Центр ваги зміщений вперед. Спина розслаблена. Хвіст відносно напружений, не махає, або зміщується дуже слабо та підсилено плавно. Собака завмирає, не рухається.
Захист.
Найбільше характерний для домашніх сімейних собак.
Іншими ще словами : намагання найшвидше вийти з не комфортної для них ситуації з ігноруванням “пропозиції” конфлікту.
Собака починає відверто уникати вашого погляду, опускає голову, облизується, піднімає передню лапу, даючи сигнал що не хоче конфлікту, задкує, повертається до вас боком, нюхає землю, чешеться, намагається відійти якнайдалі.
Вуха розведені в боки, але не закладені назад і не притисненні до голови. Очі примружені. Собака не боїться, але виявляє всі ознаки не комфортності, що швидко переходить в стрес. Морда опущена так, щоб закрити горло. Хвіст опущений, може легко рухатись зі сторони в сторону на рівні спини ( актуально для собак з класичним поставом хвоста). Спина згорблена. Голова рухається з боку в бік. Собака задкує, крутиться, сідає, встає, намагається постійно змінити положення тіла.
Напад.
Найбільше характерний для диких псових; собак на охороні території чи об’єктів; сук, що мають цуценят; кобелів, які знаходяться в контакті з сукою в тічці.
Якщо собака знаходиться в вузьких рамках обмеження вибору своїх дій, свобод чи певних критичних життєвих ситуаціях, на агресивний запит в її сторону вона повинна і може відповісти тим же – і тварина легко піде в атаку.
Такі наміри легко передбачити за:
Твердим поглядом Вам в лице. Вуха та хвіст високо підняті, центр ваги поданий вперед. Морда трохи опущена вниз, прикриваючи горло, але не більше ніж потрібно, щоб втримувати об’єкт небезпеки в центрі зору. Вираз хмурий, напружений. Шерсть може стояти дибки. П’ясті напружені, тіло витягнуте вверх та вперед.
В залежності від вашої реакції на її попереджувальну вербальну атаку, собака швидко перейде до конкретних дій на знешкодження ворога.
Підкорення.
Притаманно робочим собакам, що по своїй суті чи за курсом тренінгів потребують тісного контакту з провідником та очікують постійних вказівок зі сторони партнера.
Оскільки готовність до виконання та швидкої зміни дій в таких собак є максимальною, і центр ваги їх тіла постійно змінює вісь, що читається як експресивність поведінки та можливий швидкий вихід на конфлікт, собака намагається збалансувати ситуацію, і як противагу демонструє чіткі ознаки підкорення:
Притискає вуха, піднімає морду вверх, відкриваючи при цьому горло. Низько опускає або навіть підтискає хвіст. Може швидко піднімати почергово передні лапи. В різній степені виразності згинає п’ясті та куполить поперек, вкорочує та напружує шию, провалює спину.
Також така реакція на прямий візуальний контакт характерна для цуценят та молодих собак, які невпевнені в собі чи в ситуації, та хочуть спрямування зі сторони лідера. Цю ж модель поведінки демонструють собаки, які не змогли жодними іншими способами привернути увагу людини до їх негайних потреб.
Увага !
В залежності від індивідуальних особливостей та характеру собаки, реакції на прямий зоровий контакт мають швидку здатність трансормуватися з одного виду в інший : з підкорення – в захист; з захисту – в напад. І навіть якщо собака певний час стійко виявляє один вид реакції, все може швидко змінитися при зміні життєвих обставин або поведінки людини.
За специфікою своєї дії візуальний контакт викликає активну діяльність мозку. В результаті специфічні клітини виділяють цілий ряд гормонів та нейромедіаторів, кожний з яких має свої особливості та характеристики по впливу на організм. Ніколи не буває запуск в роботу лише якогось одного виду гормонів. Завжди готується складний хімічний коктейль з різними “присмаками” для різних життєвих подій.
Поверхнево розглянемо ті, дія яких при візуальному контакті найактивніша.
Кортизол.
Почнемо з гормону стресу.
Виробляється у всіх стресових ситуаціях різних напрямках.
Викид кортизолу в кров – одна з самих древніх реакцій в організмі. Вплив на організм дуже складний. Задача : мобілізувати організм, підняти рівень глюкози в мозку, для швидшої та ефективнішої роботи. Запустити протизапальні процеси.
На перший погляд , виглядає добре. Але як і у всьому – є інша сторона “медалі”: кортизол “витягує” глюкозу в першу чергу з мускульних тканин, зменшуючи м’язову масу. І в подальшому стимулює відкладання вісцерального жиру на внутрішніх органах.
Тому хронічна напруга і стрес – постійне перевищення рівня кортизолу – руйнує нас з середини.
Адреналін.
Простими словами його називають гормоном страху та тривоги. Та насправді його дія набагато ширша та багатостороння.
Основне завдання адреналіну – в швидкому часі підготувати всі органи та системи організму до критичних ситуацій.
Через те, що прямий візуальний контакт найчастіше пов’язаний з різними викликами, першим при погляді “очі в очі” запускається в дію саме адреналін.
Відповідно до статусу стосунків між особинами, сила виділення адреналіну збільшується в рази: від максимальної – між відвертими ворогами чи конкурентами, до мінімальної – між близькими приятелями чи закоханими. Але навіть в останньому випадку адреналін все одно працює.
Норадреналін – гормон ярості, ненависті, вседозволеності.
Виділяється при чіткій небезпеці, різких шокових станах, ефекті неочікуваності.
Простий життєвий приклад: Ви неочікувано пересіклися з людиною яка пов’язана з Вами довгою передісторією негативних взаємостосунків та тяжких конфліктів. І ця людина настирно та прямо дивиться Вам в очі.
Тестостерон – гормон статевого потягу та мужності.
Виділяється в представників чоловічої статі, якщо вони мають особливий інтерес до їх партнера по зоровому контакту.
Окситоцин – гормон емоційної прив’язаності.
В наш час з’явилось достатньо кінологів, які з різних причин критично спрощують психологічний фундамент і трактують погляд “очі в очі” лише як стимул до виробітку окситоцину, що має впливати на позитивні взаємостосунки між особинами.
Насправді дія окситоцину не є однолінійною чи простою.
Більше того : безпосередньо виробіток окситоцину – це лише один з багатьох варіантів розвитку хімічних відповідей організму на візуальний контакт. І ніколи не буде моно значенням, а завжди є в поєднанні з іншими гормонами в різних дольових пропорціях.
Тому переважаюча дія саме окситоцину при візуальному контакті – це достатньо рідкісне явище в житті, на відміну від деяких “чистих” лабораторних експериментів.
Для прикладу : цуценята сліпі до 10 днів, і чітко не бачать перших два тиджні життя. Та саме в цей період в суки йде найбільший викид окситоцину, без жодної прив’язки до погляду “очі в очі”.
Через це, поради якнайчастіше дивитись в очі своєму собаці, щоб стимулювати виділення “гормону прив’язаності”, є недвозначними, і потребують чіткого розуміння рівня взаємостосунків та вірної оцінки ситуацій зі сторони людини. І реальніше більше нашкодити, ніж допомогти.
Окситоцин – гормон “любові та прив’язаності” – виділяється найбільш інтенсивно при дотиках чи як реакція на розмову, та за однієї важливій умови: вже існує сильна емоційна близькість між контактуючими особами.
Наприклад: в котів окситоцин найбільше виробляється при вилизуванні кошенят чи одне одного. В людей – при м’яких техніках масажу, поцілунках та ніжних дотиках. В мавп – при вичісуванні та перебиранні шерсті партнера. В собак – при облизуванні морди та вух одне одного, дуже плавних дотиках в зоні задоволення та розслаблення.
Якщо ж емоційного комфорту та близькості між двома особами немає, окситоцин може навпаки підсилити неприязнь та відторгнення одного з партнерів по контакту.
Ще одна важлива особливість: при візуальному контакті “очі в очі” встановлюється ієрархія стосунків. Є той, хто веде (поведе) в контакті, і той, кого ведуть (поведуть). При чому, ролі не залежать від того, хто перший запросив візуальний контакт. Статусно ведучий може сам запросити візуальний контакт, а може відповісти на запит того, хто ним керується.
В особи, що нижче по ієрархії взаємостосунків, мозок концентрує повну увагу на партнері і його діях. Іде своєрідний відрив від навколишньої реальності: думок та намірів поза контактом немає, деколи тимчасово втрачається часово- просторова орієнтація.
Саме цю особливість використовують провідники в певних видах дресури та в кінологічному спорті, досягаючи найбільш повної концентрації собаки на людині, відсутність власних дій та думок собаки, і як наслідок – найбільш чітке виконання поставлених завдань.
В цьому є певні плюси: якість роботи собаки піднімається до планки ідеального інструмента. Але і мінуси : індивідуальність та особистість тварини починає мінімізуватись. Процес продовжується поза тренінгами. І надалі, без чітких вказівок зі сторони, собака починає почувати себе не комфортно, важко приймає самостійні рішення, відмінні від вже сформованих шаблонів реакцій та поведінки.
Тому практика довготривалих візуальних контактів підходить лише під певні, чітко окреслені цілі, коли хендлер добре знає механізм роботи, чого хоче досягти, та чітко усвідомлює наслідки такої дресури, сильні та слабкі її сторони.
Добре відтренована команда тримати прямий візуальний контакт дає можливість кращого контролю над поведінкою собаки, що корисно для тварин, схильних до агресії чи тих, які мають певні фобії та страхи. Проте важливо оцінити, наскільки така заміна повноцінній соціалізації та соціальних тренінгів є мотивованою і виправданою. Чи часом провідник не вибирає легший шлях перед важчим, але вірнішим? Важливо оцінити межу розумного поєднання, не перейшовши в зону повної психологічної залежності від людини.
Цікаво:
Собаки – набагато розумніші та пластичніші, ніж ми зазвичай про них думаємо. Вони самі намагаються уникнути більшості конфліктних ситуацій , схитрити та обійти “гострі кути” в спілкуванні з людьми.
Тому я часто бачу, як на настирний тренінг візуального контакту, собака насправді не дивиться саме в очі, а розконцентровує всій погляд на все лице людини.
Тренер щасливо вважає, що досягнув свого, хоча насправді собака вибрала найменш конфліктний спосіб виконати команду людини.
Ще одна важлива особливість : через те, що “червоний” візуальний контакт вимагає повної концентрації саме на партнері-людині, собаки можуть тимчасово “відрізати” мозок від зовнішніх подразників та впливу навколишнього середовища. Що, в свою чергу, буде зменшувати психологічне навантаження від зовнішніх факторів, уникати певних стресових станів, мінімально задіювати аналіз та посилену розумову діяльність. Це дає відпочинок мозку, бо не потребує особливої роботи.
Небезпека криється в тому, що як для нас, так і для собак, природно надавати перевагу легшим шляхам, що швидше маскують проблеми, ніж шукати способи їх вирішення.
Гарним прикладом маскування фобії, є науковий експеримент, коли людину з акрофобією (страх висоти) ставлять на скляний міст високо над землею.
Використовуючи різну методику, психологи зробили висновок, що найдієвіший спосіб змусити іти вперед, з найменшим психологічним навантаженням та стресом для людини з акрофобією – це поставити лицем до неї того, до кого вона має відчуття великої довіри, та сформувати нерозривний “червоний” візуальний контакт : “Довіряй мені! Дивись тільки на мене, тільки мені в очі, та роби крок вперед!”
Якщо сила взаємодовіри була достатньою – людина з фобією починала робити крок за кроком через свій страх, навіть не усвідомлюючи що вона йде над прірвою.
Перейду до практичних частини глави.
Візуальний контакт “очі в очі” умовно поділяється за тривалістю:
– сигнальний або “жовтий”;
– орієнтувальний чи “зелений”;
– стійкий , часто званий “червоний” ( про нього я вже згадувала вище).
Сигнальний, “жовтий” є коротким, виразним та скоріше тим, що задає конкретні питання.
Наприклад, сумніваючись в яку сторону їй йти, собака повертає голову, і заглядає в очі господаря з німим питанням :”Куди?”
Як правило, людина відразу інтуїтивно та підсвідомо вказує напрямок руху рукою, головою чи командами.
Інший приклад: зустрівши в парку нову незнайому собаку, мої чау кидають на мене короткий погляд :”Можна”?
В залежності від ситуації, я відповідаю “так” або “ні”.
“Зелений”, орієнтувальний візуальний контакт передбачає не лише коротке “запитання – відповідь”, а є означенням певної ситуації та пропозиції їх рішення.
На відміну від “червоного” погляду “очі в очі”, орієнтувальний ще не несе конфліктного підтексту. Використовується для демонстрації твердості намірів, привернення особливої уваги, та попередження.
Гарним прикладом є наші улюбленці коло столу, за яким вечеряє господар: настирне зазирання в очі, з особливо “нещасним” виглядом морди, намагання спіймати наш погляд та втримати його як можна довше.
В той же час, щоб не перевести “зелений” маркер у “червоний”, собака часто облизується, рухає вухами і в певні проміжки часу навмисно розриває контакт, щоб не переступити межу запиту до тіла прямого конфлікту.
“Червоний” контакт, стійкий, настирний, довгий, неперервний – це конфліктна дія, яка визначає рівень спірних чи агресивних намірів противника.
Як правило, він закінчується підкоренням чи нападом.
Стійкий візуальний контакт найповніше акумулює увагу, концентрує роботу мозку, і найшвидше створює ефект відрізання свідомості від оточуючого середовища. Цю особливість реакції психіки вдало використовують при гіпнозі.
Зверніть увагу на те, що є певні породи і групи собак, для яких візуальний контакт в більшості має “червоний” маркер з вираженим захистом чи нападом. А є такі, в яких на генетичному рівні закріплена психологічна здатність до тривалої тісної роботи з людиною на сигнальних і орієнтувальних зорових контактах.
Різниця поведінкових реакцій тварини суттєво залежить від рівня соціалізації та типу нервової системи.
Тому будь які рекомендації та практики мають мати виважену індивідуальну оцінку собаки.
Зворотну відповідь на зоровий контакт можна розділити на три основних значення:
– ігнорування;
– прийняття;
– відторгнення.
Ігнорування – це реакція, коли ви відчуваєте погляд, але цілеспрямовано уникаєте відповісти на зоровий запит. Може говорити про яскраве небажання спілкуватися, окреслений страх чи зневагу від того, хто ігнорує пропонований невербальний контакт.
В складі повного ігнору, може використовуватись як жорстке покарання.
Хороший приклад : в класі учитель шукає очима, кого б викликати до дошки. Певна кількість учнів всіма способами ховають очі. Для вчителя це маркер тих, хто не вивчив урок.
Я, до речі, використовувала це для певного “обману”, щоб хитрістю підштовхнути викладача запросити мене до дошки. На початках діяло безвідмовно…
Відторгнення: Ви прийняли погляд, але в ту ж мить різко і демонстративно його обірвали. Якщо для короткого опису процесу підібрати одне слово, найбільше підійде: ”відстань!”
Деколи я так роблю зі своїми собаками, коли на сніданок маю дуже мало часу, і бавитися в “сімейні ігри” немає можливості. Як правило, повторювати не приходиться.
Види, особливості сприйняття та наслідки Прийнятих зорових контактів я описувала вище.
Під кінець, пропоную розглянути найчастіші питання щодо поглядів “очі в очі”.
1. В яких випадках потрібно формувати візуальний контакт з собакою?
Почнемо з того, що цілеспрямовано потрібно формувати лише два види зорових контактів: сигнальний та короткий орієнтувальний. Довгий орієнтувальний підходить лише у випадках натяку на статевий потяг.
“Червоного” стійкого візуального контакту взагалі потрібно уникати, бо його наслідки в більшості негативні.
Кожний провідник має своє розуміння та пояснення, для чого він формує та закріпляє зоровий контакт з собакою.
Вважаю, що без сигнального взагалі не можливе повноцінне спілкування. Він є невід’ємною частиною нашого щоденного життя.
Орієнтувальний погляд я використовую в соціальних тренінгах для часткового усунення гострих реакцій, що спровоковані певними фобіями собак.
Стійким цілеспрямованим зоровим тиском можу скористатись, коли хочу продемонструвати собаці, що її поведінка вкрай негативна і я заперечую проти неї. Але як тільки собака продемонструє, що вона зрозуміла мене і прийняла мою вимогу – в ту ж мить я розриваю “червоний” контакт, бо не ставлю за ціль повне підкорення чи страх від тварини.
Щодо “окситоцинових ін’єкцій” – я надаю перевагу хорошому масажу потрібних зон, ніж хитко лавірувати між хвилями адреналіну від “заглядань у душу”.
2. Як формується зоровий контакт?
Як і в інших тренінгах – на позитивному підкріплені : привернули увагу собаки любим способом, і як тільки вона глянула Вам в очі з німим питанням:”що хочеш?” – тієї ж миті дати смачний кусочок.
Собаки швидко розуміють, що підтримавши певну дивакуватість людей, можна отримати хорошу винагороду. Це нормальний життєвий компроміс, який приносить вигоду обидвом сторонам.
І коли починається правильне регулярне практикування, собака легко засвоює команду “дивись в очі – виконуй завдання – отримаєш нагороду” і згодом сама пропонує чи навіть нав’язує таку модель поведінки.
3. Коли треба уникати або мінімізувати візуальний контакт?
Чим менший зв’язок між Вами та собакою, тим більше уникайте прямого, тривалого візуального контакту, і максимально використовуйте інші невербальні способи спілкування.
Якщо Ваша собака невпевнена в собі, демонструє сигнали підкорення, демонструє стрес – категорично не рекомендую дивитись їй в очі довше, ніж на сигнальному рівні.
Якщо ваша собака відноситься до примітивних порід – таких, що максимально наближені за психотипом до диких вовків та собак, мають сильно розвинену особистість та індивідуальність та схильні до власного аналізу та прийняття рішень.
Якщо ви працюєте з напівдикими та мало соціальними тваринами – погляд “очі в очі” лише ускладнять ваші стосунки та спроби завоювати довіру.
Не обманюйтесь довгими поглядами цуценят. Це тест-перевірка, як ви відповісте на пряму провокацію від малого: нейтрально позитивно проігноруєте – відповідно це означає, що ваше ставлення до дитини терпеливе та доброзичливе, як до члена сімї, що може розраховувати на захист та допомогу. Чи ж відповісте агресивним натяком та вимогою підкорення, що цуценя буде трактувати як немотивовану загрозу з вашої сторони, демонстрацію недовіри та напруженості, та своєрідне підтвердження того, що сім’я, в разі проблем та загроз, його захищати не буде.
Тому на довгі відверті заглядання в очі, відповідайте сигнальними чи короткими орієнтувальними поглядами. В таких випадках краще три коротких, ніж один довгий.
на сам кінець, ще раз наголошу, що до початку відпрацювання візуального контакту, Ваші стосунки з собакою мають бути на достатньо високому рівніі взаємодовіри.
Без цього погляд “очі в очі” лише віддалить Вас одне від одного, зруйнує довіру та тісні сімейні стосунки.
———————————–
Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ