Вруб. Як вважаєте, від чого найбільше залежить успіх собаки в рингу?
Хтось на перше місце ставить вроджену анатомію, інші акцентують увагу на роботі хендлера.
І вкрай рідко розмова починається про настрій собаки, його впевненість у собі, тому цікавість та задоволення від рингів – те, що повинно бути нашим головним і першочерговим завданням.
Пропоную поговорити про головну умову, без якої ні гарна анатомія, ні рівень хендлера не зможуть забезпечити бажаний результат у рингу.
Мова піде про широку соціалізацію – обов’язкову базу, на якій будуються і перемоги на виставках, і щоденне повноцінне життя улюбленця.
Первинна адаптація
Лише високосоціальний, правильно вихований, впевнений в собі пес продемонструє найкращі сторони своєї анатомії, не зважаючи на місце чи оточення.
І навпаки: анатомічно досконалий собака на виставках чи в інших незвичних для нього ситуаціях здатний перетворитися на зігнуту в дугу, перелякану «креветку», що уникає спілкування, та навіть готовий перейти до агресивного самозахисту.
Соціалізацією називають процес опанування та засвоєння індивідом соціальних норм, формування зразків правильної поведінки, необхідних для успішного функціонування в певному суспільстві.
Це слово у всіх на слуху, хоча справжній зміст, закони закладення реакцій та конкретні його цілі мало хто усвідомлює.
Всебічний розвиток цуценяти починається через кілька днів після народження. Перші три місяці життя собаки – основний та надважливий період первинної соціалізації, коли заводчик формує його основний майбутній світогляд. Без цілеспрямованих всебічних тренінгів неможливо створити стійкий позитивний досвід, що на довгі роки стане «звичною життєвою нормою» для собаки.
Правильна та широка первинна соціалізація – надійний фундамент, що допоможе нашим улюбленцям легко і швидко пристосовуватись до життєвих змін та адекватно реагувати на різні соціальні виклики. Відсутність її породжує великий набір страхів, фобій, конфліктних ситуацій та проблемних дій в майбутньому. І брак первинної соціалізації вже неможливо компенсувати повністю – лише доповнити якісь частини та частково компенсувати інші.
В свою чергу, первинна соціалізація поділяється на два етапи: проста соціальна адаптація та глибший процес – інтеріоризація.
Проста соціальна адаптація відповідає лише за пристосування індивідуума до певних життєвих умов. Собака вчиться існувати у вузьких рамках навколишнього середовища, не маючи змоги обрати інші варіанти.
Наприклад: звірі в міських парках мають чудову адаптацію, але їх не можна назвати повноцінно соціальними тваринами.
Наступний крок розвитку особистості – успішна інтеріоризація, що змінює світогляд самої особистості через власні внутрішні процеси прийняття норм та правил і дає можливість собаці комфортно і повноцінно стати частиною соціального устрою без бажань його уникати.
Необхідно також згадати про мезофактори, що впливають на результат соціалізації. Мова йде про особливості середовища, де виховується цуценя: густонаселені міста, спокійні села чи ізольовані хутори.
Мезофактори бувають настільки різноманітними та протилежними за своїми умовами, що здатні формувати в кінцевому результаті полярну соціальну поведінку. Тому в роботі заводчика потрібно врахувати особливості кожного, бо норми спілкування в маленьких поселеннях суттєво відрізняються від моделей поведінки в мегаполісах. Не замислюючись над цими нюансами, ми втрачаємо велику частину можливостей, що дає нам лише ранній розвиток цуценяти.
Розширений досвід
Лише після успішної правильної первинної соціалізації стає доступна вторинна база, на якій формується особистість зі спеціальними життєвими завданнями. Іншими словами: все необхідне для досягнення «професійних» цілей, які ставляться власником перед собакою.
Це вже продумана робота, яка має чітку мету – навчити собаку ігнорувати великий спектр психологічних навантажень, потенційних конфліктів, складних життєвих умов.
Якщо пес живе лише в замкнутому просторі приватної території – проста первинна соціалізація може задовольнити його потреби.
Якщо ж собаку утримують у місті – для повноцінного комфортного життя виникає потреба в розширеній соціалізації.
Та коли собаку готують для шоу-кар’єри чи для інших видів «професійної» діяльності – він повинен не тільки успішно пройти всі етапи звичайної та спеціалізованої вторинної соціалізації, але й постійними тренінгами підтримувати свої навички.
Лише це дасть можливість собаці почувати себе вільно та комфортно при тісному спілкуванні з чужими людьми, легко подорожувати та змінювати місця проживання, максимально ігнорувати нав’язані конфлікти, не стресувати від різких гучних звуків, не реагувати на незвичну поведінку інших собак і людей та якнайкраще демонструвати себе в психологічно складних умовах шоу-рингів.
Виставкова кар’єра
Отже, починати виставкову кар’єру собаки потрібно змалечку, ще в домі заводчика, де сформуються основні навички та стереотипи поведінки.
А правильне виховання цуценяти з 3 до 8–9 місяців закріпить результат та збудує надійний фундамент на все життя.
Якщо така можливість втрачена чи гірше того – виховання в цей період було неправильним – власникам залишиться лише довготривала корекція поведінки під керівництвом професійних кінологів чи зоопсихологів.
Один з показників якісної соціалізації собаки – його вміння внутрішньо ігнорувати певні життєві ситуації, а не просто маскувати та терпіти свої відчуття через отриману команду.
Може виникнути питання: «Яка різниця між тим, що собака стоїть, спокійно ігноруючи негативні процеси рингу, і тим, що терпить, завмираючи за командою чи через фізичний примус?».
На поверхневий погляд, суттєвих відмінностей немає. Але лише для тих, хто не розуміє та не прогнозує наслідків двох різних станів.
Справжнє ігнорування конфліктної ситуації знімає надлишкове навантаження на психіку собаки, допомагає пережити нав’язливий контакт зі сторони чужаків, не реагувати на емоційне або навіть агресивне оточення, часту зміну місця та умов проживання й інші малоприємні життєві «сюрпризи».
Якщо ж собаку навчили лише коритись командам, нерухомо терпіти дотики людей у стані завмирання та маскувати свої справжні відчуття – рано чи пізно його терпіння закінчиться, і психологічне перевантаження проявиться важкими негативними наслідками.
Тоді тварина виллє прихований та блокований командою страх в активну спробу спротиву чи агресивний самозахист.
Переадресована агресія – також один з проявів «розрядки» від психологічних перевантажень та тиску, на які собака не може відповісти прямо.
На відміну від терпіння та завмирання, справжнє ігнорування не вимагає особливих внутрішніх зусиль, тому має майже безмежний ресурс і дає можливість собаці легко виконувати поставлені завдання навіть у важких соціальних умовах.
Оскільки зовнішній вигляд собаки прямо залежить від його психологічного стану – постава вух та хвоста, довжина шиї, верхня та нижня лінії, постава та кути кінцівок, рухи та багато іншого легко змінюються за різних внутрішніх відчуттів собаки.
«Куражну» собаку ви помітите завжди: спокійний впевнений погляд, гордо піднята голова; центр ваги та грудна клітина спрямовані вперед; широко поставлені лапи; чіткі та збалансовані рухи. Пес уважний та сконцентрований, здатний швидко переключатися зі стану спокою до активної дії, та навпаки.
Страх, підкорення, перенапруження, стрес, втома візуально помітні за ознаками: притиснуті вуха; важке дихання та підвищена слинотеча; втягування шиї та спроби опустити якнайнижче голову; «м’які» зап’ястки; «провалена» чи дугоподібна спина; випрямляння кутів задніх лап; опущений хвіст; підтягнений живіт; зміщений назад центр ваги і ще цілий ряд «недоліків», що спотворюють реальну картину.
Психологічне перенавантаження такий же негативний вплив має і на рухи собаки, та є однією з основних причин появи іноході, «крабу», невпевненого поштовху задніх кінцівок (?), заблокованої спини, низько опущеної під час руху голови тощо.
Тому якісна соціалізація та внутрішній психологічний настрій є важливою невід’ємною частиною презентації собаки на виставці.
Як визначити внутрішній стан вихованця?
Кілька ознак, що допомагають визначити внутрішній стан собаки:
• піднімає передню лапу, позіхає чи навіть облизується – сигнали того, що пес психологічно перенапружений;
• собака взагалі перестає рухатися; м’язи морди та шиї «кам’яніють»; завмирає хвіст; дихання стає поверхневим – це свідчить про сильний стрес або про готовність до нападу;
• собака не лягає на бік з розслаблено витягнутими ногами, сильно слиниться і п’є багато води – це також ознака довготривалого стресу та перенапруження;
• дрібно тремтять задні лапи чи все тіло – так проявляється адреналінове перенавантаження організму та нездатність мозку стабілізувати гормональний фон.
Треба мати на увазі, що саме водою вимивається надлишок адреналіну, тому обмеження доступу до води може дорого коштувати здоров’ю вашого собаки;
• млявість та відмова працювати в рингу або настирлива потреба в тісному фізичному контакті – один із сигналів страху та психологічної втоми;
• емоційно перезбуджений собака робить багато зайвих рухів у рингу; не здатний зупинитися, переключитися з одного завдання на інше; скаче, кидається в різні боки; важко концентрується; хаотично міняє положення; перенапружує м’язи та часто випрямляє кути задніх лап. Інколи цей стан плутають з «куражем» та гарним настроєм. Хоча так проявляються стани афекту, істеричності та перезбудження.
Якщо ми ставимо перед собакою високу мету «шоу-кар’єри» – необхідно забезпечити його правильне гармонійне виховання та широке навчання з перших днів.
Зовсім не важкі, доступні кожному власнику тренінги, не довгі по часу, але щоденні, забезпечать вашому собаці гарні результати в різних життєвих напрямках. Більше того, ви отримаєте надзвичайно цінний подарунок для себе та улюбленця – багато років спільного, спокійного та комфортного проживання серед спільноти людей.