Вруб. Еволюція до найменших дрібниць зумовила моменти існування та розвитку кожного виду. Створено цілий ряд механізмів, простих та складних інстинктів, способів та шляхів, мета яких забезпечити розвиток, ріст та збереження особистості.
Ця тема буде стосуватися однієї з частин складного інстинкту харчування – підтримки життя і здоров’я живого організму за допомогою їжі. Щоб тіло росло та відновлювалось, потрібне харчування – отримання із навколишнього середовища всіх необхідних речовин.
Що таке фізичний голод – нам добре відомо. Тіло починає активно сигналити, що йому потрібна їжа. Наситившись, маємо певний час до наступної потреби шукати холодильник або господаря, який вміє його відкривати.
Та є одна цікава природна особливість: якби існувала лише фізична залежність від їжі – тварина б не вижила. Успішне полювання в дикій природі – рідкість. Потрібно докласти багато зусиль та часу, щоб спіймати здобич. І якщо полювання буде починатися тоді, коли організм вже безпосередньо «голодний», шанс встигнути знайти їжу до фізичного виснаження – невеликий.
Тому природа «передбачила» ще один інструмент виживання – так званий «психологічний голод». Його завдання «нагадувати», що ресурс треба шукати, цінувати та навіть запасати вже тоді, коли ще відчувається відносна ситість. Це добре видно на прикладах, коли неголодні тварини все одно полюють, вбивають здобич та роблять собі запаси на майбутнє. Так виглядає нормальний природній процес роботи інстинкту виживання.
Проблеми починаються, коли з певних причин психологічний голод стає неадекватним, неконтрольованим, надмірно стресовим або взагалі недоцільним за певних життєвих умов. Яскравий приклад: харчова агресія домашнього улюбленця в колі сім’ї.
Заводчик соціального собаки в якійсь мірі є «противником» еволюції у формуванні поведінкових реакцій псових. Основні завдання людини: замінити природну поведінку улюбленця на іншу, деколи протилежну за суттю та значенням, але необхідну для повноцінного проживання в сучасному людському соціумі.
Щоб краще розібратися в складному питанні, почнемо з самого початку – вагітність суки. Вже в утробі матері запускаються різноманітні процеси, які залишать вагомий слід на поведінці та потребах кожного цуценяти.
Життєві ритми; особливості харчування суки; її фізичний, психологічний та гормональний стан; загальна кількість зародків; місце прикріплення та розмір кожної плаценти; стан судинної сітки; сусідство з іншими братами та сестрами та багато інших факторів стануть «відправним пунктом» для роботи епігенетики. Її вплив буде стосуватися різних рівнів: як загального – для всіх, так і індивідуального – для кожного конкретного цуценяти.
Як працює епігенетика: код ДНК не змінюється, а модифікується експресія генів. Крихітні мітки додаються або видаляються з ДНК у відповідь на зміни в середовищі, в якому формуються зародки. Ці мітки вмикають або вимикають гени, даючи змогу адаптуватися до мінливих умов, не змінюючи сам геном.
Тому вже до народження цуценя частково підготовлене до особливостей світу, в якому йому жити.
Відмінність у внутрішньоутробному формуванні індивідуальних харчових особливостей видно вже з перших днів після народження: хтось їсть спокійно, інші ж весь час конфліктують з братами та сестрами «на рівному місці».
Далі протягом перших двох місяців іде базове закріплення моделей харчової поведінки.
Як ми можемо впливати на процес у потрібному нам напрямку, починаючи з найперших етапів? Для цього можна застосувати кілька природних важелів.
Але перед початком розмови про психологічний голод та харчову агресію хочу звернути вашу увагу на те, що методика вирощування собак для службових цілей суттєво відрізняється від виховання улюбленців для комфортного життя в наших сім’ях. Відмінності тренінгів будуть і у підготовці собак для майбутньої спортивної кар’єри.
Відмінності між різними породами, особливо у типах нервової системи, також по-різному позначаються на швидкості формування психологічного голоду та харчової агресії. Це варто враховувати в процесі виховання та вирощування цуценят.
Отже, змініть режим харчування вагітної суки, розділивши необхідну їй денну порцію на більшу кількість частин. Зверніть увагу, що загальна добова кількість їжі має залишитись незмінною:
– за 10 днів до парування і перших 10 днів після – три рази на день;
– з 10 по 25 день вагітності – чотири рази на день;
– з 25 по 45 день – п’ять разів на день;
– після 45 – шість разів і навіть більше.
Такий режим годування знімає добові піки «голод-ситість-голод»; сигналізує про «сезон хорошого полювання» як сприятливий час до розмноження; знижує рівні тривожності; переводить організм в режим «психологічної ситості»; частіше активується парасимпатична система, що позитивно впливає на стабілізацію тиску, серцебиття, загальне заспокоєння та розслаблення. Крім того, часте в невеликій кількості отримання їжі покращує засвоєння необхідних речовин, що також необхідно для майбутньої матері. Після народження цуценят інструментів впливу у заводчика стає ще більше. Ми переходимо до цільових тренінгів. Мисок має бути на дві більше від кількості цуценят, якщо в приплоді їх до п’яти. Та на три більше, якщо в приплоді шість і більше дітей.
Зверніть увагу, що не сім порцій на п’ять цуценят, а п’ять порцій, розділених на сім-вісім мисок. Це дасть змогу психологічно слабшим цуценятам під час їжі не потрапляти під негативний тиск братів та сестер, їсти більш розслаблено, неспішно і не заковтуючи їжу. А у разі конфлікту з кимось – обрати іншу миску і спокійно продовжити харчування. Така модель розподілу їжі – один із запобіжників майбутнього формування харчової агресії в підлітків та дорослих.
Деколи ви можете спостерігати, що двоє цуценят вперто їдять з однієї миски, хоча поряд є альтернатива. В такому разі вам втручатися не потрібно – йде мова про допустиму конкуренцію психологічно рівноцінних собак.
Завдання заводчика: дати можливість слабшим цуценятам спокійно вийти із конфліктів, не підштовхуючи їх до вимушеної агресії з метою фізичного виживання. Таким чином ми запобігаємо формуванню ранньої інструментальної агресії в усунені перешкод.
Якщо у вас є необхідність якесь цуценя додатково підгодувати до певної кондиції, робіть це окремо, не в присутності інших. В жодному разі не годуйте одне цуценя на очах братів та сестер, в яких їжі немає, навіть якщо вони не проявляють видимого інтересу до ваших дій. Є ризик запустити формування психологічного голоду в когось із решти «цуценят-глядачів».
Якщо ж є цуценя в гарній кондиції, але з якоїсь причини вже із гострим психологічним голодом (собака весь час намагається забрати їжу в братів та сестер, навіть маючи достатньо власної), заводчику варто контролювати та не допускати його спроби конфлікту з іншими під час спільної годівлі, частіше догодовувати його окремо, але при цьому ускладнюючи процес отримання їжі з допомогою ігрових та пошукових задач, щоб продовжити час харчування та досягнути психологічної ситості.
Наступна порада стосується продуманої роботи з індивідуальними критичними зонами цуценят.
Щоб не зумовлювати посилення напруги, відстань між мисками має бути максимальна – залежно від території утримання приплоду. Але не ставте миски в кутках, залишайте їх на деякій відстані від стіни, щоб під час годівлі цуценя мало змогу вибрати найбільш комфортну йому позицію відносно до інших учасників процесу. Можливість легко відстежувати та контролювати навколишні події – ще один гарний запобіжник зайвому стресу.
Багато хто з нас спостерігав ефект «миски-сомбреро», коли цуценята крутяться по колу в процесі годівлі. Виглядає кумедно, якщо не розуміти, які саме процеси формують таку поведінку. Первинна ідея таких мисок виникла на фермах хутрового звірівництва, де завданням було максимально швидко вигодувати тварин, скоротивши період утримання до забою. Працює така система як раз на засадах максимальної стимуляції психологічного голоду: жорстка конкуренція за їжу змушує з’їдати набагато більше корму, ніж потрібно організму для нормального природнього росту. Це розумно і продуктивно для ферм, які не мають мети формувати соціальну поведінку домашнього улюбленця, низьку конфліктність, правильні психологічні реакції, стабільну нервову систему, стресостійкість та максимальний розвиток особистості.
Зрозуміло, що нам як батькам подобається, коли діти та собаки їдять швидко. Це також еволюційно зумовлена реакція: в дикій природі з величезною кількістю ризиків та загроз ситість дитини – деколи питання не так у кількості здобичі, як у наявності часу на її поїдання. «Чим швидше з’їси – тим більше шансів вижити!»
Саме тому багато людей несвідомо підштовхують та культивують природні механізми психологічного голоду та жадібності, що насправді є просто бажанням вижити. І з великим задоволенням спостерігають, коли їх собаки буквально «засмоктують» корм.
Тепер уявіть, що з такою дикою захланністю, нервовим напруженням та швидкістю їдять ваші власні діти. Чи буде це нормою? І про що інформує така поведінка малої дитини?
Пам’ятайте, психологічно та фізично здорова дитина / тварина завжди буде мати чудовий апетит без жадібності та крайніх і дистресових проявів «психологічного голоду».
Наступні тренінги стосуються запобігання формуванню харчової агресії.
1. Тренінг для побудови надійного та глибокого фундаменту для формування у собаки сприйняття людини, що наближається до миски, не як загрози чи конкурента, а як бажане джерело позитиву.
Під час поїдання зі своїх мисок їжі цуценятами заводчик кілька разів по черзі підходить до кожного та додає в миску корм чи щось смачніше.
Якщо цуценята не виявляють жодної реакції на вашу близьку присутність; продовжують їсти спокійно, розмірено, смакуючи; не пришвидшуються, коли ви підходите впритул до миски; не починають активніше махати хвостом чи притискати вуха – перейдіть до ускладненого варіанту тренінгу раннього формування довіри до людини.
Візьміть кілька шматочків їжі, бажаніших від тієї, що в мисці. Мовчки підійдіть до цуценяти, що їсть, та нерізко (!) торкніться його рукою. Як тільки цуценя відірвалось від миски та повернуло до вас голову – віддайте смаколика. Під час тренінгу в жодному разі не гладьте малечу, не говоріть до неї емоційно. Досить сказати «молодець» чи «добре». Особисто я, формуючи життєві моделі поведінки собаки, використовую мінімум голосових маркерів та команд.
Обов’язково, за умови повного вашого контролю над процесом, залучайте до цих тренінгів дітей та всіх членів сім’ї. В цьому тренінгу лише заводчик, якого й так цуценята добре знають, люблять та довіряють – не цінний «подразник». Важливо розуміти: чим більше людей візьме участь у навчанні – тим надійніший результат ми отримаємо.
Зверніть особливу увагу! Це інструкція не для корекції вже сформованої харчової агресії в пса, а опис стартової роботи заводчиків для початкового формування світогляду соціального собаки.
Наступний поведінковий тренінг. Якщо заводчик став свідком, як одне цуценя забрало в іншого іграшку чи корм, постарайтесь якнайшвидше дати «постраждалому» кілька смачних шматочків та на дві-три хвилини переключити на співпрацю з людиною (наприклад, слідування за рукою через перешкоди). Для цього тримайте «під рукою» посудину з кормом чи підготовленими смаколиками.
Таке навчання якісного «перемикання» з конфліктної ситуації на спокійну комунікацію з людиною навчає цуценя контролювати власні емоційні стани. В майбутньому це зменшує природну схильність собаки до продовження жорсткої фізичної конкуренції за ресурс з іншим собакою, дитиною чи дорослим та формує кілька корисних навичок для соціального собаки:
а) спокійне ставлення до того, що дитина чи хтось інший забрали в собаки іграшку або їжу. Спокійна реакція не в тому розумінні, що собака не буде проявляти агресію, а у разі конфліктної ситуації пес навіть не буде перейматися втратою;
б) зведе до мінімуму можливу харчову агресію до інших собак під час спільних прогулянок. У разі конфліктної ситуації собака уникне її та підійде до власника;
в) стане запобіжником формування тривожності та стресу під час прийому їжі.
Знову привертаю вашу увагу:
– службових собак виховують за іншою, деколи прямо протилежною (!) схемою;
– фізично та психологічно здорові собаки завжди мають хороший апетит. Якщо ваш улюбленець їсть без апетиту чи взагалі відмовляється від їжі – шукайте глибокі основні причини, а не розв’язуйте проблему за рахунок механізмів підсилення психологічного та фізичного голоду.
Розглянемо деякі помилки у вихованні та навчанні соціального собаки, які провокують формування поведінкових проблем та прояви харчової агресії:
– «Залишати миску собаці на дві хвилини і забирати її після закінчення цього часу, навіть якщо собака не встиг все з’їсти».
Часто цим способом власники намагаються покращити апетит собаки, спонукаючи їсти швидко та неперебірливо. І пес дійсно починає давитися їжею, заковтуючи якнайшвидше. Страх вмерти з голоду – один з найсильніших. Ви б поводились так само, якби раз чи двічі на день отримували тарілку лише на дві хвилини.
Найчастіші наслідки такої «дресури»: хронічна тривожність; важкі стресові стани; психологічний голод; харчова агресія та погане травлення.
– «Під час годівлі кілька разів подайте заборонну команду собаці, щоб змусити його припинити їсти. Дозволяйте їсти псові лише за дозвільною командою. Якщо собака відмовляється підкорюватись – забирайте їжу».
Хоча цей пункт вартий додаткового глибокого роз’яснення, в рамках статті поясню коротко: в службовій кінології є обґрунтовані та добре прописані протоколи виховання та тренінгів для робочих собак. До них належить і навчання початку та закінчення харчування собаки за командою провідника. Традиційно це послух, що формується на підкоренні та страху для запобігання можливої фізичної боротьби собаки з власним провідником у критичних ситуаціях при високих неконтрольованих емоціях та афективних станах тварини.
Справедливо відзначити, що сучасні методи дресури службових собак зазнали великих змін і передбачають безконфліктну методику навчання.
Соціальний пес спокійно поступається їжею членам сім’ї не з причин страху та підкорення перед власником, а з глибокої довіри та впевненості в позитивних діях людей як виду. При такому формуванні стосунків собака однаково легко віддає їжу як сильному дорослому, так і слабкій дитині.
Наприкінці хочу привернути вашу увагу до ще однієї важливої речі.
Постійне перебування їжі в мисці також не вірне та має свої негативні наслідки:
– Повне зняття психологічного голоду, що відбудеться при тривалому доступі до ресурсу без обмежень, негативно впливає на харчовий інстинкт. Собака починає потребувати постійного збільшення привабливості їжі, що призводить в решті решт до неадекватної перебірливості та навіть повної втрати інтересу до здорового харчування. Але нагадую: перед тим як «повісити» на собаку ярлик «розпещеного», переконайтесь у гарантованій відсутності психологічних чи фізичних проблем зі здоров’ям та якості корму.
– При тривалому доступі до повної миски цуценята і молоді собаки втрачають одну із найсильніших мотивацій навчатися та співпрацювати з власником.
– Не маючи безпосереднього спостереження та контролю над процесом годування, власник може пропустити ознаки деяких захворювань, коли початкові симптоми проявляються у зниженні апетиту чи відмові їсти.
Отже, не залишайте корм для постійного доступу собакам. Забирайте миску через кілька хвилин після годівлі цуценяти, коли воно відійшло від миски та втратило до неї інтерес.
Робота заводчика – відповідальна та складна! Але це дуже важливий фундамент на все життя собаки.
Олександра БЕРЕГОВЕНКО, керівник Центру соціальної кінології, професійного хендлінгу та виховання власників собак «Harmonic Dog»