Команда “ДО МЕНЕ”

Пропоную торкнутись теми, що турбує всіх власників собак і прочитати ще один уривок з майбутньої книги про соціальну кінологію.

З першого погляду команда «до мене» виглядає простою та однозначною у причинах чи наслідках.
Та через нашу видову особливість та відмінності у світогляді, в стосунках між людиною та собакою вона набирає декількох значень з різним набором трактувань та поведінкових реакцій.

Спілкування та комунікація, куди входить і заклик до зближення, в природі мають одне з ключових значень в формуванні внутрішньо сімейних стосунків. Тісна комунікація – це одне з основних елементів формувань стосунків між особистостями.

Тим не менше, прикликання одного члена сім’ї іншим можуть мати два полярних за змістом значення.
І відрізняються вони не лише психологічною інформацією, але і наслідками у формуванні поведінки та набутих реакцій в обидвох сторін.

В щоденному соціальному побуті, в різних життєвих ситуаціях ми часто використовуємо прохання підійти до нас. Це називається командою : «до мене».

В дикій природі запит на швидке, тісне, фізичне зближення між особами використовуються набагато рідше, і лише в певних випадках : захист віднебезпеки або пропозиція їжі.

Щоб краще зрозуміти причини запиту та наслідки його впливу, умовно розділимо на «негативний» та «позитивний».

НЕГАТИВНА інформація команди “до мене”:

Особа формує запит на швидке зближення з іншим членом сім’ї у разі:

– Небезпеки;

Найчастіше матір чи Лідери, кличуть до себе цуценят та інших членів сім’ї, коли відчувають явну небезпеку. Це може бути як загроза від живого об’єкта ( хижак, потенційний агресор, або істота незрозумілого статусу), так і не живого (невідомі звуки, погана погода, інші неприємні ситуації, як наприклад : молоді чи слабкі члени сім’ї розійшлися по занадто великій території, що може їм потенційно зашкодити)

– Прохання захисту, допомоги;

Хтось з членів сім’ї кличе на допомогу інших у разі загрозливої, критичної чи потенційно небезпечної ситуації, які не може вирішити самостійно.

В інших випадках, хтось підкликає до себе з ПОЗИТИВНИХ причин :

– Запрошення до їжі, після вдалого полювання;

Дорослі члени сім’ї, після вдалого полювання, можуть кликати старших цуценят чи молодих собак, які не приймали участь у вбивстві здобичі.

– Запрошення до гри;

Гра – один з самих поширених елементів навчання життєвим навичкам та міжвидової комунікації.

Тепер нам варто більш уважно розібратись, яким способом собаки передають різні види інформації, бо власне в цій частині комунікації і зароджуються конфлікти та непорозуміння між господарями і їх улюбленцями. І як наслідок не вірного формування стосунків та запитів, ми отримуємо відмову підійти до людини взагалі чи достатньо близько, надмірну покору, стрес чи страх, нервове перенапруження, переадресовану агресію, непотрібний агресивний захист господаря, без явної мотивації цієї поведінки.

Чи задавали ви собі питання, як розуміє ваша собака кожну вашу команду «до мене»?
Як сигнал про небезпеку, прохання про допомогу чи заклик до їжі та гри?
Що саме «читає» пес і поданій інформації кожного разу, коли чує ваш заклик?
Як і коли ви формуєте його світогляд та подальшу поведінку?

Особливості нашого мозку такі, що все незрозуміле ми будемо трактувати як потенційно негативне чи небезпечне. З іншої сторони – саме нерозуміння процесу активно штовхає нас знаходити його причини.

Іншими словами, якщо собака «прочитала» ваш заклик «до мене» як інформацію про НЕБЕЗПЕКУ, але не отримала від вас підказки чи окреслення, хто ворог який загрожує, вона все одно сама для себе «знайде винного». Ними можуть стати і маленькі діти, що граються неподалік; велосипед, який щойно виїхав на стежку; інша собака, що в далечині прогулюється з господарем; чи автомобіль, який посигналив неуважному пішоходу.
Це один з найкоротших шляхів до формування більшості соціальних страхів та фобій.

Тепер змоделюємо в людському баченні, як в дикій природі псові інформують одне одного про різні причини потреби підійти.

Спочатку негативні:

1. У випадку, коли кимось подається інформація про небезпеку, собака, що дає запит, стоїть максимально напружено, прямо та нерухомо. Вуха повернуті в сторону загрози, хвіст злегка піднятий. Звукові подаються одноразово, чітко. Повтор команди заклику рідкий, з відчутними паузами. Голос напружений, глухий, часто в нижчому регістрі. А самі звуки різкі, добре окреслені. Грудьми собака націлена на небезпеку.

Зверніть увагу, як все це дублює наш класичний протокол навчання команди «до мене» в службовій дресурі? Коли тренер стоїть нерухомо і підкреслено прямо; його рухи руками чіткі та різкі; звукова команда подається коротко, в низькому регістрі, без «розмов» та повторів.

2. Інший варіант заклику до об’єднання сім’ї чи її окремих членів – прохання про захист чи допомогу.

В цоьму випадку тіло собаки показує сигнали підкорення та страху.
Спина згорблена, вуха та хвіст опущені, живіт напружений та підтягнутий, опущений круп. Голова собаки або високо задирається, або навпаки – дуже низько опущена. Почергово піднімаються передні лапи, чи піднята лише якась одна. Найчастіше тварина тримається одного місця, рухається мінімально, часто кидаючи центр ваги в різні сторони. Звуки монотонні, протяжні, починаються з вищих нот. Використовується високий звуковий регістр. Можна почути скавчання, підвиваючі звуки, з різким вдихом повітря..

Чому цей вид заклику також відноситься до негативних?

Бо через емоційний фундамент на якому він сформований, особи з обох сторін комунікації відчувають неприємні емоції, переживання, стрес та страх.

Зверніть увагу: часто саме цей варіант «прохання допомоги» наші собаки відчувають тоді, коли ми плачемо. Тому підбігають та намагаються заспокоїти нас чи роблять спроби переключити на гру.

Подивимось як подаються «позитивно- інформаційні» варіанти заклику «до мене»:

1. Запрошення до їжі.

Позиція тіла зацікавлено-розслаблена, можливе бути переступання з лапи на лапу, рух на місці. Вуха та хвіст не напружені. Хвіст рухається з середньою амплітудою, в рівень спини (для порід з типовим для псових поставом хвоста). Голова собаки трохи піднята вгору. Або, якщо «їжа» ще жива, опущена вниз та слідкує за здобиччю. Час від часу, собака намагається очима сформувати зоровий контакт з тими, кого кличе, або ж не відриває свій погляд від раненої жертви. Звук заклику інший: дзвінкий, відкритий, середньої довжини та регістру. Заклики можуть бути парні. Між покликами певні відрізки часу.

Зверніть увагу : саме так анатомічні та фонетично виглядає наша команда «на-на-на», «що-я-маю?», «іди-сюди-щось -дам»

2. Ще один варіант заклику до близького фізичного контакту: запрошення до гри.

Тіло собаки активно рухається, він припадає на передні лапи, підскакує, робить чіткі кроки вперед та назад. Звуки часті, емоційні, підкреслено дзвінкі, заливисті, але в середньому регістрі. Голова рухається вниз та вверх. Хвіст та вуха емоційно напружені.

3. Цікаво, що в стосунках між людиною та собакою поширений ще один вид поклику «до мене», який в природі відсутній.
Через те, що собаки носять амуніцію, ми часто кличемо їх до себе, щоб зняти повідок і дати собаці можливість вільно погуляти. Таку команду те ж можна віднести до тих, що має позитивні наслідки в стосунках між нами, бо вільний рух та вільний вибір – антагоніст фізичним обмеженням, що в природі є негативом та покараннями.
Якщо ж заклик до собаки підійти до господаря пов’язаний з потребою вдягнути повідок, присядьте та не пошкодуйте додаткової порції смаколиків, щоб максимально зменшити неприємні відчуття від втрати свободи в цуценя чи молодої собаки.

Тепер перейдемо до основного : як впливають на подальшу поведінку та реакції цуценя чи дорослої собаки різні види команди «до мене»?
В першому випадку, коли мова йде про заклик через небезпеку, у світогляді цуценя швидко формується власний перелік «образів ворогів», які можуть переходити у відверті фобії.
Саме цим психологічним ефектом швидкого формування страху, сука-мама цілеспрямовано закріпляє захисні реакції самозбереження в цуценят, щоб вберегти їх від можливих загроз в майбутньому. Це один з елементів видового навчання.

Ми ж, власники собак, часто не усвідомлено отримуємо та закріплюємо страхи і фобії, коли подаємо невірний тип команди «до мене» в присутності інших собак, дітей, та в різних життєвих ситуаціях.

Занадто часті чи недоречні команди «до мене» формату службової кінології ( жорстко, чітко, безкомпромісно, з різким швидким зближенням і точним виконанням команди коло ноги) в звичайному соціальному житті цуценя є негативним явищем для соціалізації собаки, і побічно формують надлишкове підкорення, невпевненість, хронічний стрес, постійне відчуття страху від оточуючих «ворогів». Такі команди здатні швидко сформувати проблемну модель поведінки, коли собаки починають охороняти господаря, атакуючи інших собак чи людей, або навпаки – починають відчувати себе некомфортно поза домом, відмовляються чи відверто бояться гуляти.

У дорослих собак, при умові що вони фіксують зв’язок з конкретним об’єктом небезпеки, в майбутньому формується підвищена обережність та швидкий перехід до агресії захисту в схожих випадках. Якщо ж доросла собака не бачить змісту в отриманій команді чи не може зв’язати заявлену небезпеку з конкретними об’єктами, її мозок відреагує різними варіантами : перенапруженням, пошуком уявної «небезпеки», нервовістю, відстороненням до низько рангового члена сім’ї, страхом до лідера, демонстрацією підкорення, стресом.
Часто виходом з таких станів буде переадресована агресія на різні суб’єкти чи стани підвисання та завмирання.
Саме такі закріплені реакції є яскравими наслідками непрофесіональної дресури та не вірних тренінгів.

Звичайно, цього ефекту можуть досягати навмисно, цілеспрямовано, щоб закріпити в собаки стійкі реакції швидкої безумовної покори перед провідником чи тренером, стани підвищеної напруги, реактивності та готовності обороняти територію чи людину, а також швидке виконання команд захисту та агресивної атаки. Тому в спеціалізовану навчальну програму службової дресури водять часте «фізичне» відпрацювання команди «до мене» із застосуванням різких ривків повідка, ошийників-удавок, металевих «строгачів», ЕШО.
Ці методики пришвидшують формування та закріплення певних моделей поведінки в собак, необхідних в деяких вузькоспеціалізованих видах службовій кінології ( наприклад : тюремна), але дуже проблемних в соціальній.

Увага !
Тренінг команди «до мене» через фізичний примус в природі, де немає повідків та удавок, взагалі відсутній. Тому цей вид відпрацювання виконання команди особливо руйнівний для психіки цуценя та стосунків між людиною і її чотирилапим членом сім’ї.

Нагорода, навіть їжею, здатна лише частково компенсувати формування негативу до зовнішніх факторів та стосунків між особистостями. А звукова похвала взагалі не трактується собакою позитивно, а лише дає їй інформацію про зупинення застосування до неї дії, яку до того вона трактувала як покарання.

—————————–
Практичні поради до тренінгів різних видів команди «до мене».

В комунікації з собакою класично розділяють команду підкликання на декілька варіацій:

1. «М’яка» команда «до мене», як запит на зменшення відстані між людиною та собакою.
Подається спокійно та розслаблено. Не вимагає дуже швидкого виконання від собаки. Не вимагає, щоб собака підійшла впритул до ноги, з фіксацією поряд, а лише повинна підійти та слідувати за вами у вашій зоні комфорту. Команда скоріше означає, що ви змінюєте маршрут, і кличете собаку за собою.

Такий тип команди формує в собаки розслабленість на прогулянці, уважність до місця знаходження господаря, спільну роботу. Не формує відчуття небезпеки, потреби захисту чи стану готовності до швидких реакцій на подразники.

Використовуйте будь-яке зручне для вас словосполучення з трьох довших слів: «не відставай від мене», «пішли далі», «йдемо», «ходи до мене ближче» і т.д. Реакція собаки буде скоріше на вашу інтонацію, чим на зміст слів.
Нагороджується в основному спокійною похвалою і час від часу, для закріплення швидшого послуху, їжею.

Використовується в більшій половині випадків на звичайній прогулянці.
Якщо собака самостійно підійшла до вас впритул – обов’язково нагородіть смачним кусочком.

2. Звичайна команда “до мене” – швидкий підхід до господаря, що сприймається собакою, як заклик до гри або їжі.

Ця вид команди «до мене» подається трохи емоційнішим за ваш звиклий голосовий регістр. Завжди, або принаймні до повного психологічного формування ( 10-12 міс) по її виконанню собака отримує смаколик чи іграшку. Не шкодуйте дати їжу і старшим собакам – це буде найкращим гарантом до їх якісного та швидкого виконання команди в різних життєвсих ситуаціях.

Для цієї команди особисто я використовую ім’я собаки.

Якщо мова йде про мале цуценя чи дуже молоду собаку – в процесі навчання команди, намагайтесь одночасно зі звуковою командою присісти, що буде додатковим стимулом для вашого хвостатого друга, та як це зрозумілий жест з його природньої мови тіла.

Цей тип команди також не вимагає близької фіксації біля ноги. Для собаки достатньо підійти на відстань витягнутої руки, чи трохи ближче, не пересікаючи вашу критичну зону своєю. Команда не потребує чіткої фіксації біля ноги людини та тісного фізичного контакту – просто стати коло вас.
Найцінніше в її виконанні – швидкість підходу та позитивні емоції при виконанні в собаки.

Я також використовую цю команду, коли бачу потенціальну небезпеку десь далеко, і хочу краще контролювати можливі розвитки подій, без зайвого привернення уваги собаки до чогось зі сторони.
Використовується за потребою та для формування тісної комунікації на щоденній прогулянці в переважній більшості випадків.

3. Жорстка команда «до мене». Подається чітко, різко, з низьким регістром.
Команда означає швидкий та дуже близький підхід до господаря, з фіксацією собаки на мінімальній відстані від його ноги.

В соціальній кінології використовується дуже рідко, тільки у випадках реальної небезпеки для собаки чи реальної потреби жорсткого контролю над нею. Слово «реальної» варто підкреслити тричі, бо насправді таких випадків надзвичайно мало.

Якщо ви можете обійти небезпеку чи конфліктну ситуацію будь-якими іншими командами чи способами – це набагато кращий вихід, із меншими наслідками в подальшому формуванні реакцій собаки.

Пам’ятайте, що “жорсткий” тип команди “до мене” має асоціальну дію, і кожна така команда ніби розмежовує вашу собаку від навколишнього світу, жорстко об’єднуючи з вами та переводячи когось чи щось в статус загрози.

Наявність нагороди по закінченню виконання наказу особливого значення не має, бо поведінкові реакції у цьому випадку однаково сформуються без різниці від виду похвали. Більше того, часте закріплення цього типу команди їжею буде пришвидшувати формування реакції недовіри, настороженості та асоціальності собаки до оточуючого середовища, бо фактично ви нагороджуєте її реакцію захисту на якусь потенційну загрозу ззовні.

Команду “до мене” на низьких нотах, з “металом” в голосі, я застосовую вкрай рідко, раз чи два на рік. І навіть не до кожної з моїх собак. Буває, що мені приходиться добавити “погрозу” у свій голос, коли мій племінний кобель вирішує піти за чужою тічною сукою.

В повсякденному соціальному житті для моїх собак достатньо простого жесту рукою, команди «вернися» чи «йдемо разом», або просто імені, коли треба щоб вони підійши до мене впритул. І я завжди нагороджую їх чимось смачним.

«Жорстка» команди «до мене» навчається з частковим фізичним впливом та подеколи примусом, тому якщо з якихось виправданих причин ви все таки маєте потребу навчання такого типу команди “до мене” – чим пізніше ви введете її в тренінг для своєї собаки – тим краще для формування його правильних соціальних та комунікаційних навиків, з меншими негативними наслідками в подальшому.
Однозначно, раніше 8-10 місяців не варто починати навчання жорсткого варіанту команди «до мене».

Хочу підкреслити, що я не рекомендую використовувати цей метод навчання в соціальній кінології.

А щоб не втратити контроль над молодою собакою та не наражати її на небезпеку в умовах сучасного міста – використовуйте довгий повідок чи рулетку, та відпускайте на вільний вигул тільки в тих місцях, де безпека ГАРАНТОВАНА.

———————————–

Олександра БЕРЕГОВЕНКО,
керівник професійної школи соціальної кінології, хендлінгу, зоопсихології та виховання власників собак «Harmonic Dog», експерт FCI-КСУ