Вечірні прогулянки або МОНСТРИ НОЧІ

“Моя собака боїться гуляти, коли темно…”
“Не можу вийти з хати, як вечоріє…”
“Коли сутеніє, пес починає мене охороняти та гарчати на всіх, хто проходить поруч…”

Хто впізнає поведінку своєї собаки?
Нажаль, як показує мій практичний досвід – багато.

Для всіх істот, що з почуттів найбільше орієнтуються на звичайний зір, не спеціалізований на нічному бачені, природно сприймати темноту, як підвищений рівень напруги та можливих загроз. Нормально, повертатися в дім чи лігво, коли настає темінь. Адекватно, ставати в насторогу та оборону, коли важко контролювати події навколо.
Тому нічний час, як для собак, як і для їх господарів- не найприємніший для мандрівок. Та сучасний часовий ритм міського життя обов’язково поставить нас в рамки “пізно вечірніх прогулянок”.

І настає момент, коли замість допомоги в соціалізації собаки в складних умовах, ми ще й закріплюємо додаткові страхи та фобії перед темнотою.

Як зазвичай ведуть себе господарі в період вечірніх прогулянок?
“ Біжу вигуляти пса, поки не сутеніє”.
“ Ой, за пів години вже буде темно – треба повертатись додому !”
“ Давай швиденько роби всі свої справи, бо вже погано видно!”
“ Не буду спускати тебе з повідка, бо не бачу, що ти робиш в кущах! Краще іди поруч.”
“ Гратися будеш завтра зранку – зараз бігом, два кола розімнути лапи, і додому на вечерю…”

Який приклад ми показуємо собаці? Які висновки вона робить? Яку модель поведінки закріплюємо щодня?
Читаючи поведінку свого лідера, як орієнтир та основний приклад для наслідування в житті, собака швидко і твердо формує паралель : ми не любимо прогулянки в сутінках ! Задача одна : якнайшвидше втекти додому, бо це загрожує нашому життю!

Не багато часу, пес виростає, стає дорослим членом сім’ї, і закономірно бере на себе обов’язки приймати повноцінну участь у захисті рідних йому істот від “ монстрів ночі”.
“Що посіємо – те й пожнемо !” – гарна життєва приказка.

Щоб уникнути лишніх соціальних фобій та конфліктів, особливо доки психіка цуценяти ще пластична, здатна легко формуватися, Вам варто час від часу робити декілька важливих тренінгів:
– хоча б раз чи два в тиждень виходьте гуляти після 11 вечора. Нехай це буде не довга прогулянка, але дуже спокійна та розмірена.
– деколи ходіть гуляти в темний період в інші місця, не звиклі для щоденних моціонів, часто зупиняйтесь та присідайте до собаки, робіть цікаві ігрові вправи та щедро винагороджуйте.
– беріть з собою щось смачне не лише для собаки, але і для себе : якщо лідер СПОКІЙНО, не озираючись та не нервуючись, жує печиво, то ймовірність, що з кущів вискочить тигр зменшується в десятки разів.
– як можна частіше сідайте на лавочки, а ще краще – на траву. Ваш власний приклад повного розслаблення – це найкращий доказ собаці, що загроз немає, ви не боїтеся, не втікаєте, не намагаєтесь якнайшвидше повернути додому.
– відпускайте собаку вільно бігати без повідка навіть в сутінках ( безумовно, в місцях де немає потенційних небезпек життю собаки). Щоб бачити її в темноті- вішайте на ошийник “світлячок” чи малесенький ліхтарик.
– не дозволяйте своїй підсвідомості пришвидшувати крок чи скорочувати звичний час прогулянок.

І, до-речі, при нагоді зробіть собі подарунок – відкрийте фантастичну річ:
неспішна прогулянка засніженим зимовим парком десь між першою та другою ночі, коли тихенько падає лапатий сніг, повітря дзвенить від чистоти та морозу, жодної душі навколо, і лише дві пари слідів на запорошеній стежині : людини та собаки…
Ця прогулянка залишиться у Вашому серці назавжди !