Цуценята, як і наші діти, формують свій характер та світогляд в процесі росту та розвитку.

Та на відміну від людей, часу на закладення життєвого фундаменту в собак дуже мало: не роки, а лише перших три місяці від народження стануть кам’яною основою на все їх життя. Базою, яку вже не можливо повністю перебудувати та вкрай важко змінювати та корегувати. Це так звана глибока первинна соціалізація, задачею якої є «прописати» на глибинних рівнях реакції собаки на основні соціальні виклики та подразники.

Від 3 до 7 місяців настає активний період навчання, тренінгів та вторинної соціалізації. Їх власникам необхідний достатній рівень знань, щоб не помилитись, та не закріпити в поведінці дорослої собаки проблемну асоціальну поведінку, страхи, фобії та агресивні рішення конфліктів. Лише тоді виховання молодої собаки буде продуктивним та успішним.

Після 8 місяців – в наших інструментах залишається лише корекція, проста природна адаптація та взаємо-пристосування.

Для серйозної зміни поведінки собаки після півтора-двохрічного віку – не обійтися без  професійного, справді  високого рівня знань та проходження тривалих корегуючи чи реабілітаційних програм.

Складність ситуації прихована ще й у тому, що всі пробіли та помилки виховання та психологічного формування вам ніколи не дадуть про себе знати раніше повного статевого дозрівання собаки, коли все що залишається власникам – складна та тривала корекція.
Зазвичай до 7-9 місяців всі проблеми майбутнього добре приховані за пластичністю цуценячої поведінки та природнім маскуванням для виживання в середині сім’ї.

І лише згодом господарі раптом побачать те, чого «вчора ще не було»…

Так як до 90% соціалізації формується саме перших три місяці життя,  останнім часом в нашій країні відчутно зросло усвідомлення суспільства в ключовому значенні ЗАВОДЧИКА, як основи у формуванні правильної поведінки цуценя та комфортності його активного життя в умовах сучасного соціуму.

Запит на соціальну сімейну собаку  з кожним роком все більше тисне на звиклі стіни нашої кінології.

Сучасна ветеринарія досягла хорошого рівня та зібрала багато знань, як найкраще виростити здорове цуценя. Професійна кінологія має відмінних спеціалістів в анатомії, генетиці, спеціалізованій і робочі дресурі.

Та лише одиниці спеціалістів мають повні знання, як від самого початку всесторонньо правильно формувати та працювати з психологічним розвитком собаки, починаючи роботу ще до моменту його фактичного народження.

Отже,  пропоную всім, кому дійсно важливе все вище сказане, на глибокому дводенному семінарі «Відповідальний ЗАВОДЧИК» якісно розібратися:

–     Основні цілі та методики професійного Заводчика.

• Різниця в методах раннього виховання цуценят в різних видах кінології.  Особливості підходів та їх наслідки. Чим навчання службової собаки відрізняється від процесів виховання соціальної та собаки з «шоу- кар’єрою».
• Типи нервових систем та як найкраще працювати з тим, що подарувала нам Природа? Як її закони та правила використати нам в допомогу та користь?
• Як формуються характер та поведінкові реакції собаки?
• Як вірно проводити соціалізацію, тренінги, тестування та вчасну корекцію поведінки? Коли почати і коли зупинитись? Де приховані сильні сторони, і чому, по при все, вилазять слабкі.
• В який момент закладається міцний фундамент для шоу-кар’єри майбутнього випускника розплідника?
• Чому нам не достатньо простої природної адаптації, як проявляться її слабкі сторони для високо соціальної собаки. 
• Вікові етапи розвитку психіки та формування поведінкових реакцій в цуценят і молодих собак;
• Програми соціалізаційних, звукових, зорових  та тактильних тренінгів, психологічних та фізичних програм раннього розвитку цуценят. Запобігання формуванню страхів та фобій в майбутньому;
• Робота з базовими інстинктами, вплив та переформатування їх проявів. Міфи про собак «харчовиків» та «не харчовиків».
• Неофобія. Використання особливостей неофобії у формуванні довготривалої здатності собаки до навчання та розвитку.
• Основні види страхів та фобій. Правильна робота зі страхами.
• Розвиток мислення, впевненості та індивідуальності в цуценят. Стабілізація емоцій та відповідей на подразники. Навики витримки, концентрації, розслаблення та самостійного зняття стресу.
• Зв’язок між навченою безпомічністю та хронічним стресом.
• Ігрові моделі поведінки. Чому більша частина видів гри, сформованих еволюційно та закладених у програму  навчання необхідного виживання в дикій природі, є не соціальною для нашого життя та стає в подальшому фундаментом до проблемної поведінки? 
• Як правильно тестувати поведінку  та підкорегувати її на ранніх етапах?
• «Інструкція» від заводчика для майбутніх власників цуценят.