Правило трьох дотиків : «хочу – не хочу»

В продовження попередніх тем про комунікацію з нашими улюбленцями, пропоную поговорити про тактильне спілкування.

Для багатьох людей, як і для мене, діти та собаки – найцінніше що ми маємо в наших сім’ях.
Але, як і у всіх стосунках,  крім позитивних моментів бувають також непорозуміння та навіть конфлікти.

Рухи дітей набагато різкіші та непередбачливі чим в дорослих. Сформованих правил спілкування, навичок ввічливої комунікації, як і ритуалів ще немає.  Тому собаці важче орієнтуватися в подіях та відповідати стримано. Сюди ж добавляється і загальна тенденція низької ранньої соціалізації наших домашніх улюбленців, особливо в розрізі тактильних контактів. Крім того, до певного віку, десь до 5-6 років, в очах собаки малюк -невід’ємна частина дорослих. Тобто помилка в спілкуванні з дитиною виллється в швидкий та гострий  конфлікт з її матір’ю. А це вже подвійна небезпека. Деколи, вже сам факт перебування чужої дитини в полі зору собаки,  викликає в неї тривогу та очікування небезпеки. І пес намагається уникнути зближення з дитиною навіть не через страх до неї, а з причини уникання потенційного конфлікту з батьками.

Тому в проблемних стосунках між собаками та дітьми зазвичай маємо дві крайності : або глибоке підкорення та терпіння чотирилапих,  або навпаки – швидка агресивна відповідь. Якщо в першому варіанті страждає лише тварина, то в другому «ціна» вдвічі більша, бо тіло людини, особливо дитини слабо захищене від зубів та кігтів.

Загальна картина не втішає: провина  за конфлікти та їх наслідки лежить на дорослих, які або не помічають ознак страху в собаки, або, не розуміючи сигналів напруження та стресу від собаки, помилково вважають, що «моїй собаці це подобається».  Чим і провокують швидкий запуск в собак інструментальної агресії, як єдиного дієвого способом зупинки чужих дій та самозахисту.


Пропоную навчити дітей одному навику, що стане одночасно і ситуативним тестом бажань та почуттів собаки, , що допоможе уникнути більшість непорозумінь та конфліктів з неприємними наслідками. Безумовно, цей базовий принцип стосується не лише спілкування дітей та домашніх улюбленців, але й цінний для  дорослих, як обов’язкове правило спілкування з чужими собаками


Модель спілкування «три дотики : хочу- не хочу» в своїй основі має простий та дієвому алгоритм:

Крок 1.
Перед початком тактильного спілкування просіть дитину присісти та протягнути руку до собаки долонею вверх, не торкаючись при цьому улюбленця.
Якщо собака потягнеться до руки, чи навіть підійде впритул – чудово, вона позитивно налаштована на близьке спілкування з дитиною. Якщо ж собака відсторонилася чи ігнорує запит контакту –  скажіть дитині не проявляти настирність, а дати собаці більше часу на рішення про тісне знайомство.

Крок 2. Якщо собака відповіла на пропозицію тактильного спілкування, підійшла та пригорнулась – розкажіть дитині як вірно торкатися улюбленця: погладити по боках, почесати груди чи під вухами, уникаючи різких дотиків зверху голови, загривку та холки.


Крок 3. Далі працює принцип трьох дотиків:  після трьох рухів почісування чи поглажування, відстороніть руку від тіла собаки на невелику відстань, та зробіть паузу.  Якщо собаці подобається спілкування з дитиною, і вона прагне подальшого тактильного контакту – пес сам потягнеться у її сторону. В такому разі можна продовжувати за тим же принципом : три дотики і пауза-запит: «хочеш ще?».
Якщо ж з певних причин ваш улюбленець не хоче тісного спілкування – він залишиться на відстані та збереже дистанцію до рук дитини.
В такому разі забороніть дитині нав’язувати свої дотики чи обійми собаці, щоб не спровокувати таким чином напруження та стрес чотирилапого, чи можливий фізичний конфлікт.  Переключіть їх на інші моделі спілкування: пошукові ігри або слідування за рукою зі смаколиком через смугу перешкод. Це гарантовано сподобається всім учасникам.

Буває, що з причин страху чи стресу, собаки намагаються притиснутися до вас, шукаючи фізичного контакту як захисту. Зазвичай, ми відповідаємо на це видотипово для приматів: обнімаємо, притискаємо, цілуємо. Але в такий момент для собаки, різкі рухи, потріпування по спині, чи фіксація різних частин не лише не бажані, але можуть спрацювати навпаки, ще більше піднімаючи рівні напруження та стресу. Тому свідомо контролюйте свої реакції: спокійне плавне прогладжування, почісування пальцями грудей, низько емоційна монотонна розмова зроблять свій позитивний вплив і собака швидше заспокоїться.